The Telegraph: Україна може зіткнутись з жорстким ультиматумом Трампа

США можуть виставити Києву жорсткий ультиматум: або погоджуйтесь на "мирні умови" Путіна, або назавжди втратите нашу підтримку.

Прочитав велику статтю в The Telegraph стосовно війни в Україні та ролі НАТО в її припиненні.

Давно не читав такого ґрунтовного проукраїнського матеріалу. Автор дотримується тез, як нам добре знайомі: непорушність кордонів в Європі, агресивні наміри Путіна, незалежність України, нехтування Росією міжнародних норм та Угод. Автор зазначає, що Україна найближчим часом може зіткнутись з жорстким ультиматумом з боку США: або погоджуйтесь на мир на умовах Путіна, або ви втрачаєте нашу підтримку назавжди. В бажанні отримати світове визнання "миротворця", Трамп цілком здатен віддати Київ на потуру Кремля. За таких обставин, вважає автор, країни ЄС мають посилити свою роль в підтримці України. Посилити реальними кроками, а не лише дипломатичними заявами!

Автор вважає, що новий канцлер Німеччини готовий посилити роль цієї країни в розбудові власної європейської оборони (без США), приєднавшись до локомотива Франція-Британія. В цьому контексті автор згадує ідею Конрада Аденауера, який пропонував створити європейську ядерну тріаду Німеччина-Франція-Велика Британія, яка і стане європейською «ядерною парасолькою».

Оцінюючи можливі дії Трампа, автор згадує отримання Кіссінджером Нобелівської премії миру за досягнення «режиму тиші» у В’єтнамі. Через два роки після цієї угоди пав Сайгон та розпочався вир репресій, який забрав більше мільйона життів цивільних в’єтнамців. Але, Генрі Кіссінджер вже отримав своє «визнання». Те саме може відбутись з Дональдом Трампом.

Дійсно, нам українцям важко зрозуміти «мирні пропозиції», які змушують нас передати ворогові Херсон та Костянтинівку, Запоріжжя та Дружківку…

Прочитавши матеріал, я вирішив почитати коментарі до нього.

Загалом на цю мить стаття має 701 коментар, що свідчить про актуальність теми.

Як я і очікував, далеко не всі коментатори погоджуються з автором.

Серед противників підтримки України я визначив два умовних тренди.

Наведу, в якості прикладу, один з таких коментарів:

"Чому жодна стаття Telegraph про ситуацію в Україні жодного разу не стосується справжніх причин цієї війни? Чому ви не визнаєте, що Росія виграє, і виграє останній рік чи близько того? Чому ви не визнаєте, що єдина причина, чому Велика Британія та більшість європейських країн хочуть продовжувати цю війну, полягає в тому, щоб:

1) відвернути увагу від того факту, що вони вклали весь свій політичний капітал у проєкт «Україна» і програли;

2) Мілітаризувати свої суспільства, щоб посилити контроль над власними громадянами та, у випадку ЄС, консолідувати свою владу та знищити те, що залишилося від суверенітету європейських націй."

Отже, дві загальні тези, як поширюють супротивники підтримки України: «зрозумійте, ми вже програли» (головна) та «навіщо кидати гроші в топку, якщо їх можна витратити на власні потреби» (похідна).

Досліджуючи дев’ять років використання росіянами «м’якої сили», мушу зазначити: такі тези є доволі новими і набувають все більшої популярності серед європейців та американців. Прикро, що такими кремлівськими наративами все частіше користуються офіційні особи США.