Світ стрімко наближається до Третьої світової війни

Глобальні безпекові виклики створюють загрози не лише для незалежності окремих країн, а для існування людства на планеті Земля.

Глобальні безпекові виклики створюють загрози не лишедля незалежності окремих країн, а для існування людства на планеті Земля.

Намій погляд, цього разу ми не побачимоповторення Карибської кризи жовтня 1962року та затяжну Холоднувійну, зрештою, вона вже триває щонайменше 10 років. Кеннеді та Хрущов сильновідрізняються від сьогоднішніх лідерів США та РФ, і ми це бачимо по вчинках таповідомленнях в пресі.
 
Завершується формуванняальянсів з обохбоків і тут важливо не лише на чиєму боці виступатиме Туреччина чи, наприклад,Бразилія, для мене важливіше наскільки готова до таких викликів Україна. Цепитання зовсім не риторичне. Останні події змушують зробити висновок проприскорення процесів, а це означає лише те, що часу на підготовку та аналізсценарних планів зовсім не залишається. Неминуча дезінтеграція найбільшої зарозмірами країни з ядерним потенціалом та зміни векторів розвитку європейськоїцивілізації вимагатимуть нового лідерства та нового порядку денного. У цьомупроцесі Україна, яка вже заплатила високу ціну за право бути суверенною танезалежною державою, має усі можливості стати регіональним лідером Центральноїта Східної Європи, включаючи історично українську Кубань, об’єднану Грузію таАзербайджан. Але для цього потрібно здійснити інституційне перезавантаження, афактично перезаснування української держави, реалізувати структурні реформи тазапропонувати нову адженду стратегічним партнерам та сусіднім країнам. Чиготова українська політична еліта та суспільство до цього? На превеликий жаль, відповідьна це питання - ні. Ми застрягли між поколіннями комсомольців та піонерів,буксуючи в парадигмі гонорової, проте дуже містечкової меньшовартості таперманентних внутрішньополітичних криз. Це все унеможливлює ефективнуреалізацію структурних реформ та стрімкий економічний розвиток України,орієнтований на відкрите взаємовигідне партнерство, без якого нереалістичним виглядаєможливість суб’єктивізації, адаптивного лідерства та формування регіональних безпековихоб’єднань.
 
Залишається сподіватись, що головнісоюзники України до завтрашніх викликів готові значно краще, ніж ми це бачилипід час війни в Грузії в 2008 чи окупації Криму в 2014.