Іменні квитки - неповага до фундаментальних прав людини

До мене, як до народного депутата України, постійно звертаються громадяни із проханням посприяти у відміні практики іменного продажу квитків та пред’явлення документу, що посвідчує особу, при посадці до поїзда. 

Такий механізм, що був ведений в дію в березні 2013 постановою КМУ №160 року нібито для боротьби із спекуляціями, створює багато незручностей для пасажирів і працівників «Укрзалізниці», призводить до зайвих витрат часу і ресурсів, та численних конфліктних ситуацій. 

Аналогічний порядок на «Укрзалізниці» запроваджували у 2004 році, але у 2007 році його скасували, пояснивши відміну тим, що за три роки «паспортний режим» спричинив значні незручності для пасажирів і не приніс очікуваного ефекту.

Іменні залізничні квитки були частиною тотальної системи стеження і запроваджувалися злочинним режимом для спостереження за переміщеннями громадян та убезпечення від масових акцій протесту. За допомогою системи "паспортного контролю" на залізниці блокувалося придбання квитків «неблагонадійними особами», їх також висаджували із потягів - це відбувалося в багатьох містах України з моменту введення системи в дію. 

Існування системи контролю за пересуваннями громадян характерне для поліцейських, а не демократичних держав, де поважають й дотримуються прав людини. Ставлення держави до усіх пасажирів, як до потенційних правопорушників є принизливим – воно свідчить, що органи державної влади будують свою діяльність на принципах неповаги та порушення фундаментальних прав людини. 

Зазначений порядок є неправомірним і обмежує свободи людини, порушує право на приватне життя, гарантоване Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини. Він істотно обмежує свободу пересування, адже особа, яка, наприклад, втратила документи, не може скористатися залізничним транспортом. Законодавство чітко визначає, що свобода пересування не може обмежуватися через відсутність тих чи інших документів. 

Система іменних залізничних квитків не лише створила незручності пасажирам, але й додала зайвого клопоту залізничникам. Збільшилися черги до залізничних кас, оскільки подвоївся час продажу квитка через необхідність введення касиром даних про особу, а під час посадки провідники виконують невластиві їм функції перевірки документів, що посвідчують особу. 

В той же час іменні квітки не заважають спекуляції – перекупники, які діють в зговорі з касирами, за декілька хвилин приносять пасажиру необхідний квиток із потрібним прізвищем. 

Із перекупниками і спекуляціями потрібно боротися за допомогою кращої організації руху потягів, додаткових поїздів, вдосконалення системи продажу проїзних документів, в тому числі електронних, та запровадження сучасних технологій. 

Зважаючи на викладене, я звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням скасувати Постанову №160 від 6 березня 2013 року «Про внесення змін до Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом».

Геннадій Ткачук, для Главкому 

http://glavcom.ua/articles/21038.html