Genius loci
Інколи гарного весняного дня ти згадуєш… Спогади, пам’ять. Цікаве явище – пам'ять. Вона є не лише в людей, коли з ласкавою сльозою ти згадуєш друзів, перше кохання.
Інколи гарного весняного дня ти згадуєш… Спогади, пам’ять. Цікаве явище – пам'ять. Вона є не лише в людей, коли з ласкавою сльозою ти згадуєш друзів, перше кохання. Або коли ти здригаєшся від жаху й згадуєш те, що краще волів би забути.
Пам'ять також притаманна й конкретним місцям. Це певний дух, атмосфера, яку створюють дома, бруківка, ландшафт. Інколи це може бути незчисленна кількість деталей, натяків, прихованих подробиць, що виринають лише перед очима спостережливого споглядача. Того, хто неквапливо насолоджується місцем, роздивляючись його так, немовби смакуючи філіжанкою запашної кави посеред Львову. Архітектори називають це геніус лоці – дух місця. У римлян це був дух-захисник місця. Потім цей термін став позначати атмосферу, пам'ять місця.
Нажаль, в нинішньому Києві навіть у найвизначніших місць немає духа-захисника. Моє місто – то загарбане місто. Де навіть на ту сива старовина, яка мала б бути максимально захищена, зазіхають, не маючи ніякого уявлення про те, як гармонійно вплести відбиток нестримного руху часу до архітектурного ансамблю.
Сьогоднішні спогади повернули мене до тих жахів, які б не мали ніколи статися. До вулиці Інститутської, яку я тепер завжди згадую з ще незмитою кров’ю, якою я вже не можу ходити. Ця вулиця вже ніколи не буде тією, на якій я виріс…Бо там розстрілювали людей…як птахів.
В березні минулого року я був на презентації Меморіалу Небесної Сотні. Я можу зрозуміти думку Євгена Нищука, який казав про те, що час плинний, що ті, хто приїжджає з інших міст хотіли б бачити цілісну концепцію, про те, що люди хотіли б мати місце, де загиблим можна віддати шану.
Але ж так не можна. Сама ця вулиця, де були б вказані місця загибелі героїв й була б найкращим меморіалом загиблим. Чи ж є потреба порушувати цей єдиний комплекс, що склався? Як слушно зауважили колеги, цій вулиці більше тисячі років. Це був Іванівський шлях. Вже скоро 200 років вона є Інститутською вулицею. Це наша історія. Це – наша пам'ять.
Чи увічнюємо ми пам’ять героїв знищуючи іншу пам'ять? Чи передаємо вірно пам'ять про події знищуючи те оточення, де події відбулися? Знищуючи саму атмосферу? Цей геніус лоці?
Зміни вже відбулися у пам’яті. Моїй, інших киян. Це місце вже ніколи не буде таким, яким я пам’ятав його. Вогонь, гнів, біль та смерть – все це вже увійшло в це місто. Стало його невід’ємною частиною. Чи буде така докорінна перебудова вшануванням пам’яті? Безперечно, ні.
Чи є пам’ятні знаки біля Майдану та Хрещатику, де дуже часто проводяться свята, де люди гуляють по вихідних, доречними? Чи створюватиме все це атмосферу та враження, необхідні для того, щоб передати всю страшну трагедію, той біль, те попрання людяності, яке довелося побачити нашому місту та всім нам? Безперечно, ні.

Ось так це виглядає в проекті. Але ж поруч вихід із метро, поруч атмосфера жвавого туристичного центру. Весь ефект буде знищено.
Чи знищення саме того місця, де Небесна Сотня йшла на смерть, де пройшли останні миті їх земного життя, є гідним вшануванням їх пам’яті? Безперечно, ні.

Чи передасть той жах, те, що пропонують зробити? Аж ніяк. А ось додаткову шкоду історичній спадщині це нанесе.
З огляду на велику кількість пам’яток, з огляду на необхідність збереження цілісної атмосфери цього місця, в першу чергу для збереження пам’яті про подвиг загиблих, збереження атмосфери тих днів, духу саме того місця – слід ретельніше продумувати такі масштабні реконструкції.
- Репродуктивні права людини: судова практика Верховного Суду Леся Дубчак вчора о 16:18
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі Михайло Стрельніков вчора о 12:09
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках Ігор Шевцов вчора о 09:16
- Кризові комунікації: як слова можуть врятувати репутацію і бізнес Олександр Скнар 18.09.2025 16:18
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера Ольга Духневич 18.09.2025 10:50
- Багатство і задоволення життям: чому важливі баланс та усвідомлений вибір Олег Вишняков 17.09.2025 13:29
- Делегування продажів: 5 інструментів, що знімають навантаження з власника бізнесу Олександр Висоцький 17.09.2025 11:00
- А "осадочек" лишився. Або три питання до держави через справу Archer Галина Янченко 16.09.2025 14:37
- Як зробити зустрічі ефективними: правила, що економлять час і дають результат Олександр Скнар 16.09.2025 09:20
- Синдром 3I/ATLAS Володимир Стус 15.09.2025 21:34
- Сайт як стратегічний сейлз-інструмент: чому бізнесу потрібна власна платформа Ярослав Халецький 15.09.2025 18:27
- Висновок експерта у галузі права: правова природа та оцінка судовою практикою Леся Дубчак 15.09.2025 16:17
- Як українці тікають у світ симулякрів, коли небо стає все дірявішим Максим Гардус 15.09.2025 14:23
- Україна після розпаду СРСР: західні припущення та наслідки для економіки Сергій Дідковський 15.09.2025 13:59
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? Наталія Павлючок 15.09.2025 08:58
- Безпека як стратегія стійкості в 10 кроках 140
- Чому ми майже програли інформаційну війну Росії у Польщі 140
- Інвестори "Аркади": ілюзія добудови та реальність судових процесів 137
- Суперфуди made in Ukraine: чи може Україна стати експортером нової "їжі здоров’я"? 128
- Сексуальний компас. Як еволюція обирає партнера 87
-
Кохання без статусу – як зрозуміти, що ви застрягли в ситуативних стосунках
Життя 10990
-
FT: Євросоюз готовий розморозити Угорщині 550 млн євро в обмін на підтримку нових санкцій
Фінанси 8638
-
DJI анонсувала мініатюрний дрон Mini 5 Pro з портретним режимом і вертикальним фільмуванням
Технології 8407
-
У Росії застрелився топменеджер Umatex Group – єдиного виробника вуглеволокна
Бізнес 6662
-
Духовні застосунки в тренді. Як українська Obrio зібрала на цьому 65 млн користувачів
Технології 6442