Вибори президента в Південній Осетії: отруєння Ющенка цілком ймовірне?

Сприйняття отруєння Віктора Ющенка може бути двояким.Зокрема, стосовно мене, це суто на рівні емоцій, на кшталт вірю не вірю.Свідком не був, експертом для проведення відповідних тестів також незапрошували, та й сам Ющенко мені особисто про це нічого не розповідав.

Можливо, ця справа і розчинилась б в просторі, алеподії, що розгорнулись довкола виборів та інавгурації президента ПівнічноїОсетії, заслуговують на увагу в контексті виборів в Україні 2004-го.

У четвер, 9 лютого2012, року в нібито такій далекій Північній Осетії сталась досить неординарнаподія[1],подія що якимсь чином залишилась непоміченою в Україні.

9 лютого добреозброєні люди в масках ввірвались в штаб, навіть не знаю як сказати президента– ще не президента,   кандидата впрезиденти – та вже ніби й не кандидата в президенти Південної Осетії Алли Джіоєвої.Внаслідок штурму будинку місцевим ОМОНом та КДБ пані Джіоєва, як повідомляють інформагентства,потрапила з серцевим кризом у лікарню. Офіційна версія - після звичайної розмовиз суворим представником правоохоронних органів просто втратила свідомість [2] і для надання їй допомоги було викликано швидку. Хоча за твердженнями деякихсвідків та рідних Джіоєву били прикладами [3] ,а коли знепритомніла, доблесні бійці, взявши за руки, тягли з десяток метрів, щобзакинути в авто. В лікарні офіційно зламані ребра і значні забої не засвідчили.Ще кілька людей опинились хто в лікарні, а хто в буцигарні. Крім того, ув’язниличоловіка жінки-політика [4] .

Чому так жорстокоповелись з жінкою? І це в гірському краю, де ставлення до жінки –глибока давнятрадиція, де, окрім цивільних законів, ще діють закони гір. Що приховується затаким зухвальством?

Отже, на 10 лютого булапризначена інавгурація Алли Джіоєвої як президента країни, країни, фактично визнаноїлише Росією. Південна Осетія – це територія, що споконвіку належала до Грузії,але внаслідок так званої триденної війни між Грузією та Росією у серпні 2008року і за сприяння північного сусіда проголосила свою незалежність. Оскількинезалежна, то ж потрібно обирати владу. Це вже як традиція, що кожна територіяна теренах колишньої імперії СРСР має мати свого царка-президента. Винятком нестала і Південна Осетія. Попереднім президентом був надзвичайно лояльний до КремляЕдуард Кокойти. За його лояльність в республіку вливались багатомільярднікошти, які благополучно дерибанились на усіх рівнях[5],фактично до простих осетинців нічого не доходило. Є такі слухи, що частинадопомоги поверталась «потрібним» високопосадовцям назад до Москви. Та це всебуло б нічого, якщо б осетинські чиновники дбали про простий народ, а не лишепро себе. Деребанила чиновницька братія все: те, що надходило на будівництвожитла (як-не-як, воювали), і на розвиток сільського господарства, і нарозбудову рекреаційної відпочинкової сфери. В результаті 90 % населення невизнаноїреспубліки – голі, босі та голодні. На тлі такої ситуації люди взбунтували. Нерадивогопрезидента відправили у відставку і назначили позачергові вибори президента. Нащо Кокойти заявив про «помаранчеву руку» України.

Вибори президента відбулисьу два тури. У другий тур пройшли два проросійськи налаштованих кандидати. Один зних – гуманітарій, колишній міністир освіти Південної Осетії Алла Джіоєва,власне, про яку йшлося. Другий – кадровий віськовий, на момент висуваннякандидатом у президенти міністр МНС Південної Осетії Анатолій Бібілов. Навчавсяу відомому Рязанському десантному училищі, після закінчення якого був скерованийдо Псковської десантної дивізії, згодом війська спеціального призначення і так дослуживсядо міністра. Але в його біографії є цікава деталь, пов’язана з Україною. У 1996 - 1998 роках, виявляється, мав цивільні канікули,жив у Києві, займався комерцією. Певно, захотів чоловік займатись власноюсправою. Покрутився там, покрутився сям, не сподобалось, плюнув на той бізнес, подавсядалі служити. Що ж, буває. На виборах висувався від партії «Єдність», аналог«Єдиної Росії».

То ж в чому полягаєвся та «хохма» з виборами? В другому турі впевнено перемагає пані Джіоєва, ЦВКвизнає її переможцем [6] президенських перегонів, а Верховний суд республіки визнає вибори недійсними [7]

. 

 Виникає питання чому?

Виявляється, є хорошій більш хороші проросійськи налаштовані кандидати у президенти. Але хто ж буде післятаких «впливів», що здійснюють над першими особами визнавати Південну Осетію наміжнародному рівні? А може визнання те нікому і не потрібно. Потрібні мільярдніінвестиції та їх дерибан. Алла Джіоева цього очевидно не допустила б.

Виникає ще одне питання.Якщо проросійськи налаштованого кандидата місцеві спецслужби б’ють незважаючина те, що це жінка, то що тоді будуть робити з непроросійськи налаштованимкандидатом у президенти, і не в Південній Осетії, і не жінкою?