Ракетний удар по Одеському порту, або що не так у "зернових угодах"?

Не пройшло і доби після підписання "зернових угод", як російська сторона вже мільярдний раз підтверджуючи вислів Отто фон Бісмарка

Про те, що «угода з росією не вартує паперу на якому цей договір написано», завдала підступного ракетного удару по Одеському морському порту. Порту в якому знаходиться зерно в очікуванні на відвантаження, порту який є об’єктом застережень в самих зернових угодах.

Слід нагадати, що Україна та росія не підписували один документ напряму між собою. Фактично підписано два документи між Україною, Туреччиною, ООН та росією, Туреччиною, ООН. Ще більш цинічними зі сторони россії є її заяви про «зернові гуманітарні коридори», коли практично в момент підписання угод над Одеським портом за повідомленням ОК «Південь» було збито ворожий безпілотник, який вів розвідку території. Ще більш цинічним є той факт, російська сторона заявила про свою непричетність до ракетних атак, зазначивши одночасно, що українські порти є небезпечними для судноплавства.

Підступну атаку відразу засудили Сполучені Штати в особі держсекретаря Ентоні Блінкена та посла США в Україні Бріджит Брінк, Німеччина в особі міністра закордонних справ Анналени Сербок, ЄС в особі верховного представника Європейського союзу по зовнішній політиці та безпеці Жозепа Борреля, а також Генсек ООН Антоніу Гутерреш, який був одним підписантом угод, хоча так і не назвавши росію відповідальною за ракетний удар.

На удари по порту жорстко відреагували в Офісі Президента і сам Володимир Зеленський: "Сьогоднішній ракетний удар по Одесі - по порту нашому - цинічний, виявився також ударом по політичних позиціях самої ж Росії. Якщо хтось у світі раніше говорив, що потрібен якийсь там діалог з Росією, якісь домовленості – сьогоднішні російські "Калібри" знищили саму можливість для таких заяв".

Те що росії та її керівництву не варто довіряти вже зазначалось. На підтвердження чого є  інформація від міністра оборони Туреччини Хулусі Акара, якому росіяни повідомили, що не мають відношення до ударів по порту в Одесі. Звичайно брехні російського керівництва ніхто не вірить, але чому в них є можливість так говорити, можливо щось не так в українській частині угоди?

Розглянемо деякі пункти підписаної українською стороною угоди «Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів».

Відповідно до п. 3. «Метою цієї Ініціативи є сприяння безпечній навігації для експорту зерна та пов'язаних з ним харчових продуктів і добрив, включаючи аміак, з портів Одеса, Чорноморськ і Южний («українські порти»)».

Відповідно до п. С. Уся діяльність в українських територіальних водах здійснюватиметься під владою та відповідальністю України.Сторони не здійснюватимуть жодних нападів на торгові судна та інші цивільні судна і портові споруди, які беруть участь у цій Ініціативі.

Відповідно до п. Е. Для запобігання будь-яким провокаціям та інцидентам рух суден, що прямують морським гуманітарним коридором, контролюватиметься Сторонами дистанційно. Жодні військові кораблі, літаки, безпілотні літальні апарати (БПЛА) не можуть наближатися до морського гуманітарного коридору ближче, ніж на відстань, узгоджену СКЦ, без дозволу СКЦ та після консультацій з усіма Сторонами.

З розглянутого видно, що цілком «реалістичними», для необтяженого політичним життям європейця чи американця та навіть того ж таки росіянина, можуть виглядати брехливі заяви російської сторони про її непричетність до ракетної атаки, оскільки є можливість маніпулювати тим, що:

1. Удари були завдані не по портовій інфраструктурі безпосередньо зайнятій в обслуговуванні зернової логістики.

2. Удари були завдані без наближення до морського гуманітарного коридору військового корабля, літака чи БПЛА.

Слід зазначити, що всі подібні маніпуляції свідомістю російськими пропагандистами і публічними особами будуються по одному і тому ж сценарію, а саме на подвійності інформаційного поля та інформаційній неоднозначності. Тому не варто давати ворогу навіть найменших можливостей для оперативного ударного маневру та маніпулювання інформаційними неоднозначностями.

Отже, щоб не давати ворогу можливостей для маніпулювання і оперативного ударного маневру, в угодах доцільно було б передбачити:

1 Віднесення до зернової логістичної інфраструктури не лише відповідні портові споруди, але і значний периметр навколо них. Наприклад, територію всього порту, оскільки догляду підлягають всі судна.

2. До п. Е додати будь-які пристрої спроможні вражати та наносити шкоду інфраструктурі, техніці, людям.

Не хочеться думати чи навіть бодай підіймати питання про «зраду», але «зернові угоди» є черговим уроком про потребу надзвичайно прискіпливого підходу до укладання будь-яких угод де однією зі сторін є підступна росія.

Андріян Фітьо

Роман Соломонюк