Поліція нова, а кодекс про адміністративні правопорушення старий

З початком реформування системи МВС дедалі більше уваги привертає її перший крок, - патрульна поліція. І хоча утворення патрульної поліції відбулося ще не у всіх обласних центрах, патрульні поліцейські, там де вони вже є, виїжджають на виклики, затримують осіб, зупиняють і переслідують автотранспорт, притягують до відповідальності правопорушників. Все це добре. Але законодавство майже не змінилося. Кодекс про адміністративні правопорушення України, прийнятий ще Верховною Радою Української РСР 1984 року. І з часу незалежності в кодекс точково вносять зміни, а потрібно було б ухвалити повністю новий кодекс, де необхідно більш чітко та досконало визначити правові норми. Як вказано в статті 1 цього кодексу, завданням його є: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Але дуже часто не можливо в повній мірі забезпечити охорону прав і свобод громадян, забезпечити дотримання цих норм окремими громадянами і в подальшому притягнути їх до відповідальності. Більше того «дірки» в кодексі дозволяють абсолютно спокійно уникати адміністративної відповідальності.

Окремої уваги заслуговують процесуальні питання. Так як порядок розгляду справ такої категорії, чи то суддями чи іншими уповноваженими на те особами, в кодексі взагалі майже не вказаний. Хоча на мою думку КпАП може мати дещо спільне з Кримінально-процесуальним та кримінальним кодексами. Це повинен бути такий собі кримінальний і кримінально-процесуальний кодекси, у «лайт» версії. Оскільки адміністративна відповідальність у деяких випадках має дуже тонку грань між кримінальною. Як наприклад стаття 173 КпАП (дрібне хуліганство) та стаття 296 КК (хуліганство), або стаття 44 КпАП ( незаконні виробництво, придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту…) і стаття 309 КК (незаконне виробництво, виготовлення, зберігання наркотичних засобів без мети збуту…). А щодо процесуальних питань, то зазначу, що тільки стосовно оскарження рішення застосовується порядок визначений в кодексі адміністративного судочинства (частина 3 статті 288 КпАП). Стосовно ж розгляду справ про адміністративні правопорушення, то навіть фіксація самого процесу кодексом не передбачена. Окрім того, як що розгляд кримінальних проваджень підвідомчий тільки суду, то розгляд справ про адміністративні правопорушення може здійснюватись адміністративними комісіями, виконавчими комітетами судами і відповідно органами внутрішніх справ, державних інспекцій та іншими органами (стаття 213 КпАП).

Взагалі то було би дуже не погано як би законодавці прирівняли КпАП до КК і КПК, оскільки крім зазначеного в них багато спільного. Як наприклад захищати в справах про адміністративні правопорушення, та здійснювати захист в кримінальних провадженнях може виключно адвокат. Звичайно як що це не стосується ч.3 ст.288 КпАП, так як в зв’язку з відсутністю певних, визначених в КпАП норм, законодавець передбачив можливість використання деяких норм КАС, звичайно з урахуванням особливостей передбачених КпАП.

Закріплена в ч.3 ст.288 КпАП норма, в основному дестабілізує будь яку справу про адміністративне правопорушення яка оскаржується. Так як не тільки представники, захисники, а і навіть судді починають плутатися в нормах КпАП і КАС. Я вже навіть не кажу про пересічних громадян, які не є спеціалістами в області права, яким буває дуже важко пояснити в чому різниця між КпАП і КАС.

Враховуючи вказане, оскільки необхідність впровадження нового Закону, є очевидною, в наступному матеріалі обіцяю викласти основні проблемні питання кодексу, які потребують зміни або реструктуризації, та розкажу як уникають відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення використовуючи юридичні механізми та «дірки» в КпАП України.