Оскарження несвоєчасно отриманого судового рішення

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №826/13606/16 зроблено висновок про те, що при оцінці поважності причин пропуску строку слід звертати увагу не лише на об`єктивні, але й суб`єктивні чинники, зокрема поведінку особи, що свідчить про її наміри реалізувати процесуальні права.

Встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

При цьому якщо пропуск строку на апеляційне оскарження є вочевидь незначним, то перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладена в рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.10.2019 (справа №297/420/19),  від 18.06.2020 (справа №826/13606/16), від 30 липня 2020 року у справі № 330/898/19(2-а/330/19/2019).

Право учасників справи одержувати копії судових рішень, у тому числі за їхньою заявою, не скасовує обов`язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення, а отже суд апеляційної інстанції має перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання апеляційної скарги з урахуванням дати отримання скаржником повного тексту судового рішення (25 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 489/901/20, адміністративне провадження № К/9901/34270/20, ЄДРСРУ № 95139185).

Оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов’язок суду видати копії судових рішень учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення (11 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 404/4551/19 (2-а/404/262/19), адміністративне провадження № К/9901/7347/20 (ЄДРСРУ № 90898900).

В  той же час, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд у постановах від 16.05.2018р. № 910/15442/17, від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18.

ВИСНОВОК: Причини пропуску строку на апеляційне оскарження підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав, зокрема з підстав несвоєчасного отримання копії судового рішення.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року в справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19 червня 2019  року в справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25 червня 2019 року в справі №211/94/18 (2-а/211/25/19), від 02 жовтня 2019 року в справі №404/7875/18 (2-а/404/802/18), 27 січня 2020 року у справі № 826/4126/17, адміністративне провадження №К/9901/21866/19 (ЄДРСРУ № 87170948).

 Також аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі №461/5908/18.