Недопуск фіскалів для проведення перевірки: наслідки та належні докази

Адміністративний арешт майна платника податків у разі недопуску посадових осіб органу фіскальної служби для проведення документальної перевірки: належність доказів.

06.02.2018 р. Верховний Суд у складіколегії суддів Касаційного адміністративного суду в контексті справи №2а-12963/12/2070 (ЄДРСРУ № 72065059) досліджувавпитання належності доказів пов’язаних із не допуском посадових осіб органуфіскальної служби для проведення документальної перевірки платника податків.

Фабула справи: Оскількиплатник податків не допустив посадових осіб органу державної податкової службидо проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для їїпроведення, керівником органу правомірно та обґрунтовано застосовано умовнийадміністративний арешт майна платника податків…однак обставинами, які доводятьнедопущення осіб до перевірки є відповідьТовариства про неможливість проведення перевірки, у зв'язку з тим, що усіпервинні документи надані до експертної установи в межахпроведення судово-економічної експертизи, призначеної в господарській справі.

Так, відповідно до абзацу шостого п. 81.1 ст. 81 Податковогокодексу України (далі – ПКУ) відмова платника податків та/або посадових(службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактичнопроводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах,ніж визначені в абзаці п’ятому п. 81.1 ст. 81 ПКУ, не дозволяється.

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що организаконодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження увстановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органидержавної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють умежах повноважень та спосіб, визначені Конституцією та законами України.Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведеннядокументальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав дляїх проведення, визначених Кодексом, та за умови пред’явлення або надіслання увипадках, визначених Кодексом, належним чином оформлених таких документів: 1)копії наказу та направлення на проведення перевірки, 2) службового посвідченняосіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (Лист ДФС від29.03.2016 № 6846/6/99-99-22-04-02-15). 

Необхідно вказати, що ДФС у листі від 14.09.2016 р.№9679/М/99-99-13-04-02-14 вказує, що відмова платника податків від проведенняперевірки за наявності законних підстав для її проведення, допуску посадових(службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, а також вчиненнябудь-яких інших дій з метою уникнення проведення перевірки може бути підставоюдля вжиття контролюючими органами таких дій:

- застосування арешту майна, відмінного від коштів, платникаподатків на підставі прийняття рішення керівником (заступником керівника)органу ДФС, обґрунтованість якого повинна бути перевірена судом протягом 96годин (ст. 94 ПКУ);

-звернення до адміністративного суду із позовом (поданням) прозастосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків, зокрема, щодозупинення видаткових операцій (пп. 94.6.2 ПКУ).

ВАЖЛИВО: При відмові платника податків та/або посадових (службових)осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводятьрозрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючогооргану до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п.81.2 ст. 81 ПКУ).

Стаття 94 Податкового кодексу України встановлюєадміністративний арешт майна, за положеннями пункту 94.1 цієї статті,адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) євинятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків,визначених законом. Обставини застосування арешту майна наведені пунктом 94.2,серед яких, підпунктом 94.2.3 передбачено застосування адміністративного арештуу випадку, коли платник податків відмовляється від проведення документальноїперевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допускупосадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Підставою для прийняття податковим органом рішення прозастосування адміністративного арешту майна платника податків, як правильно встановилисуди попередніх інстанцій, є неможливість проведення перевірки Товариства, щопідтверджується відповідним актом підписаним начальником відділу особливоважливих перевірок.

Належним доказом відмови від проведення перевірки або не допускуосіб податкового органу до її проведення, в розумінні частини першої тачетвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції,чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) є акт, який засвідчує фактвідмови платника податків від проведення документальноїперевірки відповідно до пункту 81.1 або відмови удопуску посадових (службових) осіб до проведення перевірки,відповідно до п. 81.2 статті 81 Податкового кодексу України.

Відсутність актів, які встановлюють факти, з якими пов'язаніпідстави застосування адміністративного арешту активів, спростовують доводиподаткового органу та висновки суду про правомірність застосування умовногоадміністративного арешту активів Товариства рішенням податкового органу, і якнаслідок, унеможливлюють задоволення подання про продовження термінузастосування такого адміністративного арешту.

Відтак, підстави застосування податковим органомадміністративного арешту майна платника податків відповідно до пп. 94.2.3 п.94.2 статті 94 Податкового кодексу України відсутні.

ВИСНОВОК: Доведення факту відмови платника податку від проведеннядокументальної перевірки або від допуску посадових осіб органу державноїподаткової служби повинно відбуватися належним доказом, а саме: акт, якийзасвідчує факт відмови платника податків від проведення документальноїперевірки відповідно до пункту 81.1 або відмови у допуску посадових (службових)осіб до проведення перевірки.

Матеріал по темі: «Доцільність недопуску податкової на перевірку платника податку»