Банкрутство боржника, що ліквідується власником:законодавчі передумови

Законодавчі передумови та вимоги дотримання яких, передує процедурі банкрутства боржника, що ліквідується власником.

15 листопада 2017 року  в контексті справи № 910/23792/16 (ЄДРСРУ № 70281786)  Вищим господарським судом України досліджені особливостіліквідаційної процедури щодо банкрутства боржника, що ліквідується з ініціатививласника.

Згідно ст. 95 Закону про банкрутство доборжника, що ліквідується власником, застосовується особливий порядокпровадження у справі. Головною умовою порушення провадження у справі пробанкрутство за цією статтею є стан неоплатності боржника, що встановлюєтьсяліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника за наслідками аналізу йогопасиву та активу.

Так, відповідно до частини 1 статті 95Закону про банкрутство якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодоякого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимогкредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цимЗаконом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія)зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справипро банкрутство такої юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст.95 Закону України "Провідновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зарезультатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичноїособи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарськийсуд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційнупроцедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом дляпризначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені наголову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у ньогостатусу арбітражного керуючого. 

(!!!) Обов'язковою умовою зверненнядо господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство єдотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно дозаконодавства України. 

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст.110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), норми яких містятьзагальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання). 

Особлива процедура, що передбачена ст. 95Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником),випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідаціїюридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженогона це установчими документами. 

У зв'язку з цим необхідними передумовамидля звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутствоборжника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільногота господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи. 

ВАЖЛИВО:Такі передумови полягають у наступному: 1) Прийняття рішення власникоммайна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про зверненняборжника до господарського суду із заявою; 2) Проведення аналізу активівборжника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числіпереданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів нарахунках боржника; 3) Аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомленнязгідно з вимогами ч.ч. 1, 5 ст. 105 ЦК України, а також повідомлення явнихкредиторів персонально у письмовій формі про ліквідацію юридичної особиборжника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягукредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язковихплатежах); 4) Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставоюскладення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржникавідповідно до п. 3 ст. 11 Закону про банкрутство; 5) Повідомлення органудержавної податкової служби про ліквідацію підприємства - ч. 7 ст. 111 ЦК України. 

Дотримання визначених вимог та сукупністьвказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для зверненняліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи пробанкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору усправі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку нормозначеної статті. 

Аналогічна правова позиція висловлена Вищимгосподарським судом України від 31 жовтня 2017 року у справі № 904/11312/16 (ЄДРСРУ 70128443). 

Так, як вбачається з матеріалів справи,скаржником були порушені норми ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України,оскільки встановлені апеляційним судом факти неповідомлення податкового органупро припинення в позасудовій процедурі ліквідації та  неподання Боржником звітності за останнійзвітний період   заявником касаційноїскарги не спростовані. Наявність довідки про відсутність заборгованість посплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів, про що наголошуєскаржник, не відповідає нормам ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України,оскільки необхідність подання відповідних документів в добровільній процедуріліквідації прямо передбачена законодавством та має безумовний характер. 

Враховуючи ж встановлення апеляційним судомі інших порушень у досудовій процедурі ліквідації (стосовно ненаданнявідомостей щодо місця знаходження (місця вибуття) переданого у заставу майнаБоржника, ненадання відомостей щодо закриття банківських рахунків тощо), слід погодитись із висновком апеляційного судущодо порушення норм частин 3, 4, 7, 8 ст. 111 Цивільного кодексу України таневідповідності відомостей, зазначених в проміжному ліквідаційному балансі ТОВ обставинам,що визначені в заяві про порушення справи про банкрутство стосовно  активу та пасиву Боржника. 

Що ж до посилання скаржника на достатністьактивів Боржника для покриття судових витрат у процедурі  банкрутства останнього (як цього вимагають норми ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство)у вигляді визнаної дебіторами заборгованості перед Боржником, колегія суддіввважає за необхідне зазначити наступне. 

Так, заявник в касаційній скарзіпосилається на норми ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, які визначають,що майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, атакож майнові права (до яких відноситься і дебіторська заборгованість) таобов'язки. 

(!!!) Між тим, касаційний суд,виходячи з приписів ст. 11128 ГПК України, керується висновком, наведеним впостанові Верховного Суду України від 06.12.2006 № 6-21704кс05, відповідно доякого загальна вартість майна товариства, враховуючи закріплене у ст. 190Цивільного кодексу України визначення поняття майна, визначається на рівніактивів товариства за вирахуванням  йогозобов'язань. 

Як вбачається із заяви та було встановленосудами і першої, і апеляційної зобов'язання Боржника значно перевищують йогоактиви. 

Отже, у даному випадку апеляційним судомправомірно зроблений висновок про недотримання Боржником при зверненні іззаявою про порушення справи про банкрутство останнього в порядку ст. 95 Законупро банкрутство  положень ч. 4 ст. 11цього ж закону - через недостатність майна ТОВ для покриття судових витрат упроцедурі банкрутства. 

ВИСНОВОК: необхідною та обов'язковоюпередумовою  порушення провадження усправі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнанняборжника банкрутом відповідно до цієї статті є додання та наявність доказів напідтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеноїстатті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.