Стягнення коштів з банку в період введеної тимчасової адміністрації

Введення тимчасової адміністрації в банк унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

12.04.2017р. вирішуючи питання проусунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції положень ЗаконуУкраїни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Судова палата уцивільних справах Верховного Суду України розглядаючи справу №6-350цс17 виходила з нижчевикладеного.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про системугарантування вкладів фізичних осіб» тимчасоваадміністрація – цепроцедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовнонеплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку –  це процедура припинення банкуяк юридичної особи відповідно до законодавства.

ВАЖЛИВО: Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якомувведена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїхзобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Просистему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон єпріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадженнятимчасової адміністрації, а саме під частимчасової адміністрації не здійснюється:  задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку,накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів,пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежневиконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків ізборів (обов’язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщоце може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів,встановленого цим законом, нарахування відсотків за зобов'язанням банку передкредиторами.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п’ятої статті36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під частимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та іншихкредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, зверненнястягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дняпризначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершуєтьсязакінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятимезбереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

ВИСНОВОК: якщо Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочавпроцедуру виведення банку з ринку, то це унеможливило стягнення коштів убудь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про системугарантування вкладів фізичних осіб».

Аналогічна правова позиція викладена у постановахВерховного суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2001цс15 (№ в ЄДРСРУ 55179270) та від13.06.2016 року по справі №6-1123цс16 (№ вЄДРСРУ 58497382) .

P.s.Правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21грудня 2016 року у справі №6-2047цс16 нівелює можливість в період здійснення ліквідаційноїпроцедури банку зарахування зустрічних однорідних вимог (взаємозалік кредит / депозит).

Більше того, Верховний суд України постановою від06.04.2016 року по справі №3-174гс16 (№ вЄДРСРУ 57227008) вказав: поточні рахунки відкриваються на конкретну особу заумови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахункаІнструкцією про порядок відкриття, використання та закриття рахунків унаціональній та іноземних валютах, затвердженою постановою правління НБУ від12.11.2003 р. № 492, не передбачено.

Отже, виходячи із сталої судової практики вбачається, щоприпинення зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобтовзаємозалік депозиту на кредит  (ч. 1 ст. 601 ЦКУ) в умовах, колиНаціональним Банком України у відповідний банк введено тимчасову адміністрацію,є неможливим.