Відповідальність за постановлення незаконного судового рішення
01.03.2017 р. Верховний суд України розглядаючи справу № 6-3139цс16 досліджував питання належного відповідача (судді/суду або держави) у спорах щодо відповідальності за постановлення незаконного та неправосудного судового рішення.
01.03.2017 р. Верховний суд Українирозглядаючи справу №6-3139цс16 досліджувавпитання належного відповідача (судді/суду або держави) у спорах щодовідповідальності за постановлення незаконного та неправосудного судовогорішення.
Однакз початку необхідно наголосити, що ч.1 ст. 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюютьвиключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функційіншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Уп.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про незалежність судової влади»від 13.06.2007 № 8 наголошується, що відповідно до ч.5 ст.124 Конституції судовірішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вонине скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянутікомпетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межахпровадження справи, в якій вони ухвалені.
Всвою чергу неправосудним є судове рішення, в якому завідомонеправильно застосовано норму матеріального права, яке постановлено з грубимпорушенням норм процесуального права або в якому завідомо є невідповідністьвисновків суду фактичним обставинам справи.
ВАЖЛИВО: Виключнеправо перевірки законності та обґрунтованостісудових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень,діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи позапередбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і судиповинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з такимпредметом.
Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнямиоцінювати законність судового рішення.
Предметомдослідження у вищевказаній справі була заява позивача до відповідного суду таДержави Україна в особі Державної казначейської служби України провідшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді узв’язку з постановленням незаконної ухвали, що спричинило приниження честі,гідності та ділової репутації позивача.
ВСУвказав, що згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, судиздійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадахверховенства права.
Згідноіз частиною першою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» взазначеній вище редакції судове рішення, яким закінчується розгляд справи всуді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадоваособа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, доякої можна звернутися з позовом.
Відповіднодо частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на часвиникнення спірних правовідносин) юрисдикція судів поширюється на всіправовідносини, що виникають у державі.
Згідноіз статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свогоцивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захистсвого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства,зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
ВАЖЛИВО: Протеу справі, яка переглядається, між позивачем та судом (суддею) зазначеніправовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судамзагальної юрисдикції.
Відповіднодо статті 125 Конституції України (в редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин) в Україні діють місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані таВерховний Суд України.
Особимають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та зпідстав, визначених у процесуальному законодавстві.
Відповіднодо частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави єутвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держававідповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема,законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальніможливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від24 грудня 2004 року N 22-рп/2004).
Дотаких механізмів належить структурована система судів і види судовогопровадження, встановлені державою. Судовий захист вважаєтьсянайбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини ігромадянина.
Отже,чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право наоскарження судового рішення.
Законністьпроцесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розглядіконкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого закономпроцесуального контролю.
Аналогічнупозицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної радиєвропейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішеньконтролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішеньу національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду зправ людини.
УВисновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів зазначено, щосудові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чизастосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися задопомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такийспосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватисящонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
ВИСНОВОК: Затаких обставин, вбачається, що належним відповідачем у таких спорах може бути лишедержава, а не суди (судді), якідіють від імені держави та виконують покладені на них державою функціїправосуддя.
Стосовносуддів та постановлення ними неправосудних рішень, то підстави для їхвідповідальності передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів»та ст. 375 Кримінального кодексу України.
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін вчора о 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз вчора о 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов вчора о 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
- Що робити під час обшуку? Сергій Моргун 19.11.2024 19:14
- Як реагувати на вимоги поліції та ТЦК: поради адвоката Павло Васильєв 19.11.2024 17:55
- Як зниження міжнародної підтримки впливає на гуманітарне розмінування в Україні Дмитро Салімонов 19.11.2024 14:12
- Українські діти війни: більше 10 років російської агресії, 1000 днів незламності Юрій Гусєв 19.11.2024 12:16
-
Віктор Ющенко та партнери відчужили право на видобуток газу на Полтавщині
Бізнес 85434
-
Головний прапор країни приспустили: яка причина
Життя 76029
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 14749
-
Ми втрачаємо покоління інженерів і програмістів. Як математика впливає на майбутнє України
11831
-
Британія утилізує п'ять військових кораблів, десятки гелікоптерів і дронів задля економії
Бізнес 9037