Що потрібно знати поручителям по кредитним договорам

Досить часто  особа-поручитель (у відповідності до рішення суду) сплачує до фінансової установи платежі за основного боржника, має арешт на своє майно, при цьому не підозрюючи, що її порука вже закінчилась (як правило, ще до винесення судом відповідного рішення).

v     

Надавши свою згоду та підписавши договір поруки, людина примарно усвідомлює негативні наслідки, які її чекають в разі невиконання основним боржником (як правило – знайомим) своїх грошових зобов’язань за кредитним договором перед фінансовою установою (банком, кредитною спілкою, ін.).

Негативними наслідками поручительства можуть бути:

-         обов’язок сплачувати тіло кредиту основну отриману боржником суму);

-         обов’язок сплачувати проценти за користування кредитом боржником;

-         обов’язок сплачувати пеню (неустойку, штраф) за несвоєчасно внесені боржником платежі;

-         арешт особистого майна поручителя;

-         накладення арешту та стягнення на його доходи, ін.

На сьогоднішній день, існує велика кількість поручителів (як правило, за кредитами, виданими у 2006 – 2009 роках), які солідарно із основними боржниками за судовими рішеннями про стягнення боргів фактично відповідають перед фінансовими установами.

v     

Законодавство України визначає поруку як один із видів забезпечення основного зобов’язання. Такий вид забезпечення здійснюється у відповідності до умов окремого договору – договору поруки. Законодавець виділяє договір поруки окремим параграфом. Така відокремленість має своїм наслідком існування певних особливостей саме щодо договорів поруки.

Однією з таких особливостей є вимоги закону щодо строковості поруки. Цивільний кодекс України чітко встановлює, що порука – це строкове зобов’язання.

В незалежності від формулювання в договорі поруки в розділі «строк дії договору» про те, що такий договір діє «до виконання зобов’язань за основним кредитним договором», в деяких непоодиноких конкретних випадках (при існуванні конкретних обставин), строк дії договору поруки є закінченим.

Розуміння змісту конкретних випадків, а фактично - конкретних обставин, які являються підставою для визнання строку дії договору поруки закінченим потребують певного часу та юридичного фаху. В рамках невеличкої статті відсутня можливість викладати та пояснювати ті специфічні юридичні конструкції, які реально надають можливість поручителям припинити поруку.

Зважаючи на небажання фінансових установ визнавати договори поруки закінченими, визнання такого юридичного факту (припинення строку дії поруки з певного моменту) потребує судового рішення.

Судова практика свідчить про те, що отримати таке визнання (за наявності конкретних обставин та їх детального обґрунтування), в більшості випадків, видається можливим. Судовий процес займає від 3 до 5 місяців в залежності від навантаження справами конкретного судді (в залежності від цього він призначає дати засідань) та поведінки (явки, неявки у суд, ін.) конкретної фінансової установи – відповідача у цивільній справі.

v     

  Отже, у тих випадках, коли особа вже є поручителем по кредитним договорам (угодам), доцільною її дією є звернення до практикуючих фахівців права для здійснення юридичного аналізу можливості визнать договору (угоди) поруки закінченим.

Відповідний юридичний аналіз можливий за наявністю безпосередньо самого договору поруки, основного кредитного договору, всіх змін до них, а також листів (вимог) банку, кредитної спілки, іншої фінансової установи (за наявністю таких).

Фейсбук "ЮРИДИЧЕСКАЯ ПОМОЩЬ" - http://tempuri.org/tempuri.html