Санкції, хитрощі й відповідальність: адвокатський погляд на боротьбу з обходом санкцій
Обхід санкцій в Україні: як це працює та чому це небезпечно?
Обхід санкцій – тема, яка завжди перебуває на перетині політики, економіки та права. Як адвокат із багаторічним досвідом, я не можу залишитися осторонь цієї проблеми. Санкції – це не просто обмежувальні заходи, що впливають на економіку чи політику; це інструмент, який захищає інтереси держави й світового порядку. Однак кожна дія викликає протидію, і обходження санкцій стало своєрідною «грою в шахи» для тих, хто вважає, що правила не для них.
Міністерство юстиції України, створюючи законодавчі механізми для протидії обходу санкцій, немов розв’язує шахову партію з невидимим, але вправним опонентом. За кожним новим ходом держави слідує витончене контррішення порушників. І ця гра стає дедалі складнішою, адже ставки високі: не просто гроші чи активи, а репутація правової системи держави.
Обхід санкцій – це не лише питання фінансів чи бізнесу, а й серйозна загроза національній безпеці. Використання фіктивного банкрутства, переоформлення активів через низку компаній, зокрема закордонних, або трансфер прав через підставних осіб – це стандартний набір хитрощів. З юридичної точки зору, такі дії складно класифікувати як пряме порушення санкцій, адже вони часто реалізуються у "сірій зоні" законодавства.
Наприклад, уявімо ситуацію: компанія, яка перебуває під санкціями, продає свої активи іншій юридичній особі. Формально це може виглядати як легітимна угода. Але якщо копнути глибше, з’ясовується, що новий власник є родичем чи бізнес-партнером підсанкційної особи, а компанія – лише формальна ширма. Такі справи потребують не лише фахового аналізу, але й ретельного слідства, щоб довести умисний обхід санкцій.
Санкції – це заходи, які країна чи міжнародні організації (наприклад, ЄС, ООН) застосовують проти осіб, компаній або цілих держав. Вони можуть бути різними: від заборони на експорт товарів і технологій до замороження активів. В Україні санкції застосовуються згідно з Законом України «Про санкції», і цей інструмент став особливо актуальним після 2014 року у зв’язку з агресією Росії.
Але чи досконала ця система? І чи дійсно санкції здатні стримувати недобросовісних суб'єктів? На жаль, практична реалізація часто залишає простір для маневрів.
Способи обходу санкцій: креативність чи злочинність?
Тут і починається найцікавіше. Обхід санкцій – це, з одного боку, порушення закону, а з іншого – демонстрація людської винахідливості. Ось найпоширеніші схеми:
1. Використання підставних компаній
Це найпоширеніший спосіб, який використовується як в Україні, так і за кордоном. Уявіть ситуацію: компанія з країни, що під санкціями, реєструє дочірню структуру в юрисдикції, яка не підтримує обмеження. Наприклад, російські підприємства активно використовують компанії в країнах СНД чи Туреччині для обходу санкцій ЄС.
У практиці стикався із ситуаціями, коли клієнти навіть не здогадувалися, що їхня контрагентська структура має «подвійну гру». Так, українська компанія постачала технології до країни, яка під санкціями, через «третій» офіс у Гонконзі. Фактично, вони не порушували законодавства України, але європейські санкції були очевидно обійдені.
2. «Розмивання» походження товарів
Ще один популярний метод – зміна країни походження товару. Наприклад, продукція виробляється в країні, що під санкціями, але її експортують через іншу державу, де вона отримує «новий паспорт».
Ця схема широко застосовується в нафтовій промисловості. Іран, наприклад, експортує нафту через посередників, змішуючи її з іншими сортами, щоб замаскувати походження.
3. Торгівля через криптовалюту
У сучасному світі криптовалюти стали універсальним засобом для обходу фінансових обмежень. Децентралізація та анонімність дозволяють переводити кошти без прив’язки до банків чи фінансових установ, які підпадають під санкційний контроль.
Як борються з обходом санкцій у світі?
Досвід інших країн демонструє, що успішна боротьба з обходом санкцій можлива лише за наявності чітких законодавчих рамок та активної взаємодії між державними органами й міжнародними партнерами.
У Сполучених Штатах діє Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (IEEPA), який дозволяє застосовувати суворі покарання за обхід санкцій, зокрема штрафи в десятки мільйонів доларів. Крім того, там активно працюють спеціалізовані органи, наприклад, Управління з контролю за іноземними активами (OFAC), яке не лише моніторить виконання санкцій, але й регулярно оновлює списки підсанкційних осіб.
У Європейському Союзі ключовим є підхід до прозорості: всі угоди з підсанкційними особами підлягають суворому моніторингу. Також вводяться механізми попереднього погодження транзакцій, щоб виключити ймовірність фіктивних угод. У Німеччині, наприклад, порушення санкційного законодавства може призвести не лише до величезних штрафів, а й до конфіскації майна або повної ліквідації компанії.
Особливо цікавий досвід Великої Британії, де діє так званий Закон Магнітського. Він не тільки визначає відповідальність за порушення санкцій, але й зобов'язує компанії доводити, що вони не мали злого умислу в угодах із підсанкційними особами.
Українська реальність: чому новий законопроєкт важливий?
Україна, зіткнувшись із масовими порушеннями санкційного режиму, робить крок уперед, запропонувавши законопроєкт внесений Президентом України під № 12406, який запроваджує кримінальну відповідальність за обхід санкцій. Його новизна полягає у створенні диференційованого підходу до відповідальності: як для фізичних, так і для юридичних осіб.
Особливо важливим є встановлення порогу відповідальності у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це дозволить зосередити зусилля на суттєвих порушеннях, не розпорошуючи ресурси на дрібниці. Але чи буде цього достатньо?
Проблеми, які потребують вирішення
Новий законопроєкт – це крок уперед, але він лише початок. Впровадження ефективної системи контролю за дотриманням санкцій вимагає комплексного підходу:
Синергія між органами влади. Успіх можливий лише за умови тісної співпраці між усіма державними структурами. Сьогодні ці процеси часто розпорошені, що ускладнює доведення порушень.
Технічні інструменти. Для моніторингу угод потрібне впровадження цифрових платформ, які автоматично аналізують транзакції та виявляють зв’язки між підсанкційними особами.
Міжнародна підтримка. Обхід санкцій часто має транснаціональний характер. Без міжнародного співробітництва та обміну інформацією повністю перекрити можливості для порушень буде складно.
Роз’яснювальна робота. Часто порушення санкційних обмежень відбуваються через брак обізнаності. Тому важливо проводити інформаційні кампанії серед бізнесу.
З одного боку, нам (адвокатам) важливо захищати клієнтів, які чесно ведуть бізнес і можуть стати жертвами недобросовісних партнерів. З іншого боку, необхідно сприяти встановленню справедливості, адже порушення санкцій підривають засади правопорядку.
Кожна справа – це своя історія, яка потребує індивідуального підходу. Наприклад, у моїй практиці був випадок, коли клієнт придбав нерухомість, яка раніше належала підсанкційній особі. Тільки завдяки детальному юридичному аналізу вдалося довести, що угода була добросовісною, а клієнт – не причетний до обходу санкцій.
Боротьба з обходом санкцій – це як гра у шахи, де кожен хід має вирішальне значення. Законопроєкт, запропонований Міністерством юстиції, – це лише перший крок. Попереду – складна робота з його реалізації, вдосконалення механізмів контролю та співпраці з міжнародними партнерами.
Ми, адвокати, маємо стати тією ланкою, яка забезпечить баланс між суворістю закону та правами громадян. У цьому і є справжня сила правової держави.
