Коротко про ч. 3 ст. 307 КК України: незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів із метою збуту групою осіб
Як доводиться ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України: ключові аспекти та практика
Стаття 307 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів із метою збуту. Найсерйозніша її частина — ч. 3 ст. 307 КК України, яка охоплює злочини, вчинені організованою групою. Враховуючи суспільну небезпеку цих дій, до розслідування таких справ пред’являються особливі вимоги, що стосуються як обсягу доказів, так і їхньої належності та допустимості.
Основні складові злочину за ч. 3 ст. 307 КК України
Для притягнення особи до відповідальності за цією нормою необхідно довести такі ключові елементи:
Об’єктивна сторона злочину:
Наявність факту незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збуту наркотичних засобів.
Вчинення цих дій організованою групою.
Суб’єктивна сторона злочину:
Прямий умисел.
Мета збуту, яка є обов’язковою ознакою складу злочину.
Організована група:
Стійке об’єднання осіб, яке має чітку структуру, планування та розподіл ролей між учасниками.
Доказова база: що необхідно для доведення?
1. Доведення предмета злочину
Предмет злочину — наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Для цього необхідно:
Провести хімічну експертизу вилученої речовини, яка підтвердить її відповідність до переліків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Визначити кількість і масу речовини. Велика кількість може слугувати додатковим доказом мети збуту.
2. Доведення мети збуту
Мета збуту є визначальною ознакою злочину за ч. 3 ст. 307 КК України. Основні докази:
Предмети, які вказують на намір реалізації (порційне фасування, ваги, упаковка).
Переписка, телефонні розмови, зафіксовані під час негласних слідчих дій.
Свідчення свідків або співучасників, які вказують на підготовку або факт збуту.
3. Доведення організованої групи
Організована група має такі ознаки:
Попередня змова між її учасниками.
Розподіл ролей (організатор, виконавець, пособник).
Чіткий план і стабільність діяльності.
Докази включають:
Записи переговорів, у яких видно координацію дій учасників.
Свідчення осіб, які підтверджують існування групи.
Факти повторюваності дій, що свідчать про сталість злочинної діяльності.
4. Роль негласних слідчих дій
Велику роль у розслідуванні відіграють негласні слідчі (розшукові) дії (НСРД), передбачені ст. 246 КПК України. Це може бути:
Контрольована закупівля.
Відео- та аудіофіксація.
Моніторинг телефонних розмов.
Важливо: дані, отримані під час НСРД, мають бути здобуті відповідно до закону, інакше їх можуть визнати недопустимими доказами.
Типові помилки в доказуванні
Недоведеність мети збуту:Якщо наркотики вилучені у великій кількості, але немає доказів наміру збуту, суд може перекваліфікувати діяння на зберігання без мети збуту (ч. 1 або ч. 2 ст. 309 КК України).
Відсутність доказів організованої групи:Необхідно чітко довести наявність змови, структури й ролей. Без цих елементів кваліфікація за ч. 3 ст. 307 КК України буде неправильною.
Порушення процедури НСРД:Недотримання порядку проведення оперативної закупівлі чи прослуховування може призвести до визнання доказів недопустимими.
Судова практика
Судова практика вказує, що суди ретельно перевіряють як належність, так і допустимість доказів. Наприклад, рішення Верховного Суду свідчать, що мета збуту має підтверджуватися конкретними діями особи, спрямованими на передачу наркотичних засобів.
Чи можна вважати умислом на збут великий розмір вилучених наркотиків або їх фасування? На перший погляд, здається, що це очевидно. Та коли ти входиш у тонкощі кримінального права, раптом усвідомлюєш, що істина завжди прихована за безліччю деталей. Нещодавнє рішення Касаційного кримінального суду у справі, пов’язаній із незаконним обігом наркотиків, знову нагадує нам, як важливо відокремлювати факт від припущення.
Моє ставлення до цієї справи базується на багаторічному досвіді адвокатської практики, де кожен епізод – це наче мозаїка, що вимагає ретельного складання. Іноді буває так, що навіть найдосконаліша на вигляд картина приховує недоліки, помітні лише при уважному розгляді.
Чому це рішення важливе?
Апеляційний суд підтримав вирок першої інстанції, посилаючись на розмір та фасування наркотичних засобів як достатні докази умислу на збут. Однак, як слушно зауважив Верховний Суд, це надто спрощений підхід. Закон вимагає не лише формальних ознак, але й повного дослідження обставин справи, особливо коли йдеться про кримінальні провадження.
Кримінальний кодекс України (зокрема, ст. 91 КПК) передбачає, що умисел на збут має бути доведеним чіткими доказами. І тут ми стикаємося з ключовим викликом: як зрозуміти, чи людина дійсно мала намір продати наркотики, чи просто опинилася у складних обставинах?
Фасування – доказ чи обманлива ознака?
Фасування та кількість вилучених наркотиків часто використовуються як аргумент на користь висновку про збут. Та чи завжди це виправдано? Уявімо ситуацію: людина знаходить пакунок із наркотиками, не знаючи, що з ним робити. Замість того щоб одразу звернутися до поліції, вона намагається приховати знахідку чи навіть розфасувати її – можливо, через страх чи нерозуміння.
Такі випадки нерідко трапляються у світовій практиці. Наприклад, у США схожі справи часто розглядають з урахуванням мотивації підсудного. Суди перевіряють, чи була домовленість про збут, чи особа мала намір отримати вигоду. Якщо докази обмежуються лише кількістю чи фасуванням, то суди, як правило, визнають такі докази недостатніми.
У Великобританії адвокати нерідко зосереджуються на тому, чи була особа під тиском обставин або чи діяла вона внаслідок помилки. Це допомагає вирізнити справжній умисел від випадкових чи примусових дій.
Знахідка наркотиків: випадковість чи злочин?
Українські суди часто стикаються зі справами, де особи знаходять наркотики випадково. Тут виникає складність: скільки часу має пройти від моменту знахідки до того, як особа повідомить про це правоохоронцям? У розглянутій справі час між знахідкою та вилученням наркотиків був невеликим. Однак, як зауважив Верховний Суд, навіть у цьому проміжку варто розглянути обставини: чи намагалася особа заховати речовину, чи була у неї можливість звернутися до поліції, чи її поведінка свідчила про намір продати знайдене.
Подібний підхід використовується в Німеччині, де мету та умисел обвинуваченого ретельно досліджують. У таких справах суди аналізують навіть дрібні деталі: спосіб зберігання, наявність контактів із потенційними покупцями, а також відсутність чи наявність фінансових вигод.
Рішення Касаційного суду: крок до справедливості
Проаналізована мною Постанова Верховного Суду у справі № 203/337/19 (провадження № 51-4688км20) – це нагадування, що судочинство має бути не просто інструментом покарання, а й механізмом пошуку істини. Суд вказав, що мета вчинення злочину має бути доведена через оцінку зібраних доказів. Висновки лише на основі великого розміру наркотиків чи їх фасування можуть бути хибними.
Це також важливий сигнал для адвокатів. Як захисники, ми маємо звертати увагу на всі можливі обставини справи: від поведінки клієнта до умов, за яких відбулася знахідка чи зберігання.
Висновки та рекомендації для адвокатів
Забезпечення справедливого судового розгляду – це фундамент правової держави. Кожна помилка у процесі може коштувати людині свободи або навіть життя.
Такі справи також нагадують, наскільки важливою є превентивна робота у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків. Замислімося: чи могли б кращі програми інформування та підтримки допомогти людям уникнути подібних ситуацій?
Захист у справах за ч. 3 ст. 307 КК України вимагає глибокого аналізу доказів, отриманих слідством. Необхідно звертати увагу на:
Допустимість даних, здобутих під час НСРД.
Наявність (або відсутність) доказів мети збуту.
Чітке документування злочинної діяльності організованої групи.
Грамотна робота адвоката може не лише забезпечити справедливе розслідування, але й допомогти клієнту уникнути необґрунтованого обвинувачення.
Справа про збут наркотиків організованою групою – це не лише про наркотики чи судову систему. Це про людяність, справедливість і нашу готовність боротися за правду. Судочинство – це не математика. Це живий процес, де кожна деталь може змінити хід подій.
Моя адвокатська практика навчила мене, що немає простих справ. Але є справедливість, яка варта зусиль. Кожен судовий процес, особливо про незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів із метою збуту групою осіб – це не лише історія підсудного. Це дзеркало суспільства, яке ми маємо право та обов’язок зробити справедливим.
