Коли держава робить вигляд, що не чує, ми вчимося кричати

Замість попереджень і рішень — сухі зведення й мовчання. У цьому тексті — не паніка й не зрада. У ньому питання: чому, знаючи про загрози заздалегідь, держава не підготувалася?

Знову пекельна ніч. Повідомлення про збиття починають дратувати, як і повідомлення про кількість того, що летить. Бо летить значно більше ніж повідомляють. І це відчувається по звуку «зззззззз» майже під вікнами.

В цьому контексті в мене декілька питань до влади.

1. Чи західні експерти не попереджали про те, що «лапті» налагодять до осені виробництво до 500 шахедів на добу? Це сюрприз? Це було не відомо? Чи знову не хотіли чути?

2. Чому ще взимку не почали розробляти нові тактики стратегії, знаючі цю інформацію? Чому не організували масове виробництво перехоплювачів РЕБ?

3. Чому провалилась закупівля дронів, РЕБ? Чому не забезпечили циклічність замовлень у виробництв, які вже постачають? Бо безліч виробників жалілись, що виробництва розгорнули, а державні контракти не заключають.

4. Чому, якщо ви бачите що ми летимо в ср@@у, ви не вийдете і не скажете населенню: шановні, буде ще гірше, закопуйтесь. Приватний сектор - копайте укриття, багатоповерхівки - ось вам адреси бомбосховищ, де все облаштовано, або хоча б організуйтесь самі. Чому народ знову тримають в невідомості, а потім встановлюють дні жалоби? Чому не готують школи та садочки в Києві і не копають укриття, а знову будують дороги?

То скажіть чесно: ми не справляємось, або нам потрібен час, то потурбуйтесь самі про себе, бо буде гірше?

Якийсь сюр. Чи ви думаєте, що люди не здатні на собі відчути, що відбувається і не відчувають це кожної ночі?

Українські громади неодноразово показували свою спроможність організуватись та захистити себе. А потім від позитивних блогерів чуєш, ви що не їдьте, це ж наша країна.

Я не сперечаюсь, що це наша країна. Але, як будь-яка мати, хочу зберегти життя своїм дітям. Хоча бачу байдужість держави до цього.