Європейський досвід — сфера ЖКГ

Коли говорять про переваги інтеграції України до  Європейського або Митного Союзу, оперують переважно макроекономічними, політичними і навіть історичними поняттями. Все це вірно. Але є й буденні речі, з якими кожен з нас стикається щодня, і щоб порівняти як працює, скажімо, та ж сфера ЖКГ в Європі та в країнах колишнього СРСР, іноді треба подивитися на це власними очима.

Щойно повернувся з Польщі, де був з ознайомчою поїздкою в рамках Кампанії з переходу на новий рівень управління нерухомістю. Поляки комунальні проблеми, якими у нас хоч греблю гати, вирішили просто і ефективно — повністю відмовилися від державних ЖЕКів.

Керуючі компанії, які займаються обслуговуванням житла, діють на підставі угоди, яку з ними укладають члени ОСББ (організація співвласників багатоквартирних будинків). Лише в Кракові, приміром, таких керуючих компаній 40, тож у людей завжди є можливість вибору відповідно до ціни та якості послуг, що надаються.

Головне ж в цьому те, що задоволеним є кінцевий споживач — мешканці будинків. Переконався особисто, побачивши достатньо багато об’єктів нерухомості та провівши велику кількість зустрічей та розмов. Самі поляки кажуть, що п’ять років тому, коли ця реформа починалася, не могли уявити, що вона виявиться настільки успішною.

Основна запорука успіху — висока конкуреція на ринку. При тому, що і для самих керуючих компаній цей бізнес є достатньо прибутковим, а їхня діяльність — абсолютно прозорою.

В Україні ж монопольне становище ЖЕКів дозволяє їм і працювати аби як, і вести бухгалтерію так, що в ній заплутається навіть досвідчений фінансист. Отримуючи платіжку українець не завжди може розібратися — за що, власне, стягуються кошти. Про якість роботи ЖЕКів годі й говорити. А якщо з вини комунальників трапляється якась аварія, і пошкоджується майно мешканців, довести свою правоту люди часто не взмозі — тому що так влаштована вся система, а багатьом і не хочеться витрачати свій час на судову тяганину.

Немає в Польші і українських субсидій для малозабезпечених. Таким людям надається адресна допомога державою, а за комунальні послуги вони платять на рівних з усіма іншими.

Тобто, ще раз хочеться наголосити на конкурентності та прозорості правил, які запровадили наші сусіди. Цікаво, що згідно з польським законодавством після продажу першої ж квартири у новому будинку, покупець та власник житлового комплексу забов’язані(!) створити ОСББ. З цього моменту саме вони, а не неефективні державні структури, беруть на себе відповідальність за його утримання.

Українське законодавство теж передбачає можливість створення ОСББ, але практика ця не є поширеною настільки, наскільки вимагає час. Суспільство “розкачується”, багато недовіри та побоювань знову бути ошуканими. Але все одно поступово ми маємо йти шляхом руйнування державної монополії на ринку надання комунальних послуг. Професійні керуючи компанії в Україні, впевнений, з’являтимуться, як тільки на них сфомується реальний попит.

Я думаю, що євроінтеграція і полягає не в останню чергу в запозиченні підходів, відмінних від тих, до яких ми звикли і боїмося змінити. На даному прикладі видно, як вони стосуються не абстрактних понять, а цілком приземлених проблем, від невирішеності яких потерпає, по суті, кожен. Альтернативи в цьому випадку, фактично, не існує.

Тому коли кажуть, що Україну хочуть завести під європейський “дах”, я кажу — це чудово, такий дах є надійним, і він не потече від того, що гроші на його ремонт вже давно вкрадені.