Калька з російського законодавства? Як планують оподатковувати самозайнятих в Україні

Податкові новатори у Верховній Раді продовжують «радувати» українців своїми ініціативами. Тільки-но перестали обговорювати «польську» модель для українських ФОП, як з’явився законопроєкт, який пропонує встановити для самозайнятого населення податок 6%. Натхнення в цей раз знайшли у російському законодавстві, бо там з 2019 р. існує схожий спеціальний податковий режим – «податок на професійний дохід».

Так само як і в росії, законопроєкт №10166 за авторством Данила Гетманцева/Ярослава Железняка пропонує самозайнятим українцям сплачувати фіксований податок в 6% (в росії, натомість, ставка 4% з доходів від фізичних осіб та 6% з доходів від юридичних осіб). Так само як і в рф – не потрібно реєструватися як підприємець, не потрібно сплачувати страхові внески та надавати податкову декларацію, а сам податок автоматично списується банком. І навіть обмеження по сумі доходів для цього спецрежиму фактично ідентичні з російськими –1,03 млн грн та 2,4 млн рублів.

Але на відміну російського законодавства, де спеціальним податковим режимом, можуть користуватися усі самозайняті незалежно від того які продають товари, чи надають послуги, в Україні пропонується встановити достатньо обмежений перелік з 20 видів діяльності:

• надання послуг з догляду за хворими, людьми похилого віку та людьми з інвалідністю;
• надання послуг таксі;
• кур’єрська діяльність;
• проведення ремонтів;
• переклади;
• дресирування та догляд за домашніми тваринами;
• організація та проведення свят;
• робота фотографом;
• робота домашньої прислуги;
• догляд за дитиною;
• послуги прибирання;
• діяльність медсестер, фізіотерапевтів, масажистів, логопедів, інша робота у сфері охорони здоров’я, яка не потребує ліцензії;
• послуги ремонту одягу, трикотажних, шкіряних, галантерейних та дорожніх виробів, аудіо- та відеоапаратури, побутової техніки, музичних інструментів, які надаються вдома;
• послуги манікюру, педикюру та перукарські послуги вдома.

Чому саме ці види діяльності? Відповідь - бо найчастіше вони шукають своїх клієнтів через цифрові платформи. Про це, і справжню мету законопроєкту, детально поговоримо трохи пізніше.

В Україні вже існує спрощена система оподаткування – ФОП, яка допомогла значно детенізувати економіку держави. Тим не менш, значна кількість українців продовжує працювати неофіційно, насамперед у сферах пов’язаних з наданням зазначених у законопроєкті послуг на дому та фрілансом. Для них головною перепоною щодо офіційної реєстрації ФОП є небажання вести фінансову звітність (наймати бухгалтера) та побоювання щодо податкових перевірок. Також є окрема категорія громадян, яка отримує додатковий дохід до свого основного місця роботи, і може надавати певні платні послуги у вільний час.

В умовах повномасштабного військового конфлікту з росією пошук шляхів наповнення державного бюджету є безумовним пріоритетом, і розширення податкової бази є логічним та необхідним кроком. Запропонований законопроєкт, насамперед, спрямований на оподаткування конкретної категорії – тих, хто зареєстрований як продавець/надавач послуг на цифрових платформах (таксисти Uber\Bolt\Uklon, кур’єри Glovo, майстри на Kabanchik та інших сайтах, тощо) і проводить взаєморазрахунки з клієнтом через цифрову платформу. Відповідно цифрова платформа генеруватиме цифрові чеки, і потім обмінюватиметься цими даними з податковою.

Усім іншим категоріям законопроєкт №10166 пропонує фіксувати оплату, отриману за роботи та послуги, через реєстратор розрахункових операцій (РРО). При цьому яким чином планується контролювати розрахунки за подібні послуги незрозуміло. Особливо якщо вони, наприклад, сплачується готівкою, або на особисту картку, а не на спеціальний рахунок самозайнятої особи в банку. За підсумками кожного кварталу ДПС надсилатиме банку та самозайнятій особі повідомлення-рішення про суму податку, яку необхідно сплатити. Ця сума може бути більшою за зарезервовану банком, бо частина послуг надавалася за готівку. Тобто у разі нестачі самозайнятій особі потрібно буде поповнювати рахунок. Податкові повідомленні-рішення потенційно можуть стати корупційним інструментом, бо дозволятимуть донарахування та відповідно, зловживання, для оскарження яких потім буде необхідно йти до суду. Необхідність використання PPO та невизначеність розрахунків податковою кінцевої суми до сплати майже напевно буде перепоною для тих самозайнятих осіб, які хотіли б в простий спосіб сплачувати податок державі.

Але чим це принципово відрізняється від системи ФОП, яка до того ж має значно більші річні ліміти доходу і зручну цифрову систему подання звітності? Або в задумах влади повна ліквідація спрощеної системи?

І головне, яка мотивація існує для самозайнятих українців сплачувати цей податок з достатньо невеликих доходів, якщо вони не отримують нічого взамін від держави?

У цьому контексті цікаво порівняти законопроєкт №10166 з американською та британською системою оподаткування самозайнятих. Наприклад, в США самозайняті платять 15,3%, з них 12,4% - податок на соціальне страхування (з якого фінансуються пенсії, виплати по інвалідності та виплати у зв’язку з втратою годувальника), ще 2,9% йдуть на програму медичного страхування Medicare. Це майже аналог українського єдиного соціального внеску (ЄСВ).

В США також, якщо ви щойно запустили стартап, держава надає вам податкову знижку на юридичні витрати, витрати на маркетинг та інші витрати, які можуть виникнути під час створення нового підприємства. Також надається податкова знижка на транспортні витрати (до $25000 доларів щорічно), всі витрати на канцелярію та страхові внески.

Цікавим для багатьох українців був би досвід Великої Британії. Самозайняті громадяни цієї країни, які заробили до 12570 фунтів стерлінгів (561 тис. грн в еквіваленті) на рік не платять взагалі нічого. Це легко можна перевірити на калькуляторі на сайті британської податкової. Якщо ви заробляєте більше цієї суми, наприклад, по 2 тисячі фунтів на місяць, то ви сплатите близько 14,5%, які вже йдуть на потреби соціального страхування.

В скопійованій з російської версії оподаткування самозайнятим пропонують просто платити податок державі, не отримуючи жодних соціальних гарантій. Так, можливість добровільно сплачувати ЄСВ існує, але тут варто згадати заяву міністра фінансів у 2021 р., що «якщо немає накопичень в недержавному пенсійному фонді, розраховувати на пенсію взагалі не варто».

І нарешті – про головне. В пояснювальній записці до законопроєкту №10166 згадується, що запропоновані зміни стануть першим кроком для приведення податкового законодавства України у відповідність до вимог Директиви про адміністративне співробітництво ЄС (DAC7). Ця директива зобов'язує цифрові платформи збирати, перевіряти і передавати в податкові органи інформацію про доходи продавців і транзакції, здійснені на своїх платформах. В DAC7 йдеться про наступні категорії: оренда нерухомості або транспорту, персональні послуги, продаж товарів. Тобто податкова зможе отримувати дані від транзакцій, наприклад на Prom.ua чи OLX.

Цікаво, що в законопроєкті №10166  не прописана діяльність з оренди нерухомості через цифрові платформи зазначена у DAC7. В Україні існує значний прошарок рантьє, які вкладають інвестиції в нерухомість та потім здають її в оренду. Якщо це не комерційна оренда, то ця категорія найчастіше взагалі не сплачує податок на дохід + військовий збір, і намагається отримувати орендну плату в готівці. Чи вважати цю категорію самозайнятими – відкрите питання, але воно також потребує вирішення.

У підсумку, цей законопроєкт відкриває двері для легалізації та оподаткування раніше тіньових доходів та зможе забезпечити додаткові надходження до бюджету. За своїми умовами цей податковий режим нагадує 3 групу ФОП, яка сплачує 5% з доходу, або 2 групу з фіксованою ставкою, але без сплати ЄСВ. Оподаткування самозайнятих осіб, які працюють через цифрові платформи, буде відбуватися в автоматичному режимі. Також податкова отримає доступ до інформації про всі транзакції на цих платформах. Втім, ідея фіскалізації діяльності самозайнятих, які не працюють через цифрові платформи, через PPO скоріш за все буде провальною, та в той же час надасть Державній податковій службі підстави для збільшення масштабів перевірки незареєстрованих продавців товарів чи послуг.