Очільник ВПС Суомі – "чистокровний" фашист?

17 серпня 1941 р. на околиці карельського селища Кіестінкі, розташованого на північному березі озера Пяаярві, у сутичці з совєцькими окупантами смертю хоробрих поліг запеклий антикомуніст, парламентар, командувач повітряної фльоти Аарне Сакарі Сомерсало. За півтора року до тієї траґічної події у боях Зимової війни своє життя віддав його соратник та ідеолоґ фінського націоналістичного руху Еліас Симойокі (1899-1940). Обидва вони – непересічні постаті міжвоєнної доби у Фінляндії, чиї прізвища наводили жах на поборників "диктатури пролетаріяту".

Родина Сомерсало частково мала етнічне німецьке коріння (по матері), що визначило подальшу долю Аарне. Після завершення навчання у школі рідного селища Раутіо та штудіювання природничих наук у Гельсинському університеті у 1908 р. він вирушає до далеких родичів в Єну, здобувати фах ветеринара. На той час у Суомі якраз поновилися русифікаційні утиски та боротьба московитського царату з інакодумством, тому такі як Аарне Сомерсало, хто сповідував ідеї усамостійнення рідного Озерного краю, переважно мусили рятуватися втечею за кордон, навіть із поважної причини, щоби уникнути репресій.

Але у примхливої долі на молодого фінського патріота були власні плани: з вибухом Першої світової війни німецька поліція заарештовує його за сфабрикованою московитськими аґентами справою у шпигунстві на користь монархії Романових. Тá дуже швидко з'ясовується, що Аарне Сомерсало – ще той русофоб (точніше, ryssänviha), який готовий власні переконання довести у фронтовому бою. Пройшовши старшинські курси, у 1915-1918 рр. спершу як поручник у лавах Гусарського полку №16, а потім уже ад'ютантом Ґенерального штабу 9-го німецького армійського корпусу воює на Західному фронті проти французів, за що згодом отримав "Залізного хреста".

Революційний вихор у колишній імперії Романових змусив Аарне Сомерсало просити дозволу командування негайно вирушити на батьківщину, де вже спалахнула громадянська (Визвольна) війна "білих" фінів проти збільшовичених "червоних". Однак повернувся до Суомі він у чині майора тільки наприкінці основних боїв – у травні, – коли шальки терезів схилялися на бік непереможного Війська свободи під проводом ґенерала Карла Ґустафа Еміля Маннергейма. Загартованого на західноєвропейському театрі Аарне миттєво заслуговує довіру командування Армії Фінляндії, доручаючи надскладне завдання: розвивати повітряну фльоту у нових ґеополітичних умовах, які склалися після здобуття незалежности.
29-річний майор Сомерсало поринає у покладену на нього справу цілком і повністю.

Впродовж тривалого перебування на посаді командувача ВПС Суомі (1920-1926) йому вдалося досягти потужного розвитку цього роду військ. Французькі, британські та німецькі інструктори-авіятори відвідують Озерний край, де на навчальних літаках Gourdou-Leseurre GL-21, Caudron C.60, Martinsyde F.4 Buzzard (заздалегідь придбаних у західних партнерів великими партіями), демонструють трюки буквально вищого пілотажу. З ініціятиви Аарне Сомерсало у Фінляндії також закладають власну авіяпромисловість, споруджуються профільний завод "Patria Aviation" і кілька летовищ, на яких у майбутньому базуватимуться надсучасні винищувачі, засновується державна компанія з авіяперевезень "Aero Oy" (нині "Finnair").

Такий поступ не залишився непоміченим – Ґенштаб надає йому звання підполковника і відразу ж виникає скандал. Шведськомовна і лівацька преса з'ясувала, що командувач ВПС зі своєї зарплатні надавав фінансову підтримку різним правим орґанізаціям, зокрема Академічній Карельській Спілці, духовним лідером якої був Еліас Симойокі. У зв'язку з суспільним розголосом Сомерсало залишає займану посаду і йде у політику.

Так, у 1929 р. одним із перших стає діячем Лапуаського руху (Lapuan Liike), під стягами якого за 2 роки бере участь у провальному антиурядовому повстанні на території селища Мянтсяля. Затим спільно з Симойкі та іншими провідними націоналістами Суомі входить до кола засновників партії Патріотичний народний рух (Isänmaallinen kansanliike), що здобуває понад 10 з 200 можливих депутатських мандатів в Едускунті. Нове життя Аарне сповнюється швидкоплинними подіями ґеополітичного значення.

Вже у 1935 р. з його ініціятиви, як голови парламентського Комітету у закордонних справах, Патріотичний народний рух встановлює міцний зв'язок із Національною фашистівською партією (Partito Nazionale Fascista), чиї делеґати відвідують Гельсинкі та дарують бюст Дуче. Невдовзі уряд Суомі на прохання депутатів-націоналістів відповідає італійцям взаємністю – Сомерсало очолює дипломатичну місію, котра завітала до Риму через Берлін, зустрівшися не тільки з Беніто Муссоліні, а й Адольфом Гітлером. Колишній командувач ВПС Суомі проймається ідеями фашизму та футуризму, плануючи застосувати деякі з них на фінському ґрунті, який восени 1939 р. заллє кров'ю тисяч полеглих на фронті.

Нова світова війна постукала у домівку Аарне Сомерсало чоботом совєцького окупанта двічі: вперше він зустрів ворога на засніжених полях неподалік Суомуссалмі на посаді начальника штабу "ґрупи Сусі", що відтягувала наступальні загони Червоної армії у непролазні північні болотисті ліси; й удруге – у складі лапландського підрозділу німецьких Waffen-SS "Nord", завданням яких було перетинання Октябрської залізниці й вихід до Білого моря. Наступ об'єднаних фінсько-німецьких сил у Східній Карелії йшов добре, війська швидкими темпами просувалися на Схід, але совєтам було наказано тримати оборону "до останнього червоноармійця" й винищувати "фашистську погань", і вони виконали наказ. Підполковника Сомерсало, який рухався разом із військами у бік селища Лоугі, вбив невідомий снайпер; за день до власної загибелі він дізнався про зникнення 21-річного сина у боях за Салла (тіло підхорунжого Гельмута Сомерсало знайшли тільки весною 1943 р. і поховали разом із батьком на кладовищі Кулосаарі).