Сьогодні модно культивувати цінності, які змальовано у романах – героїзм і жертовність. Їх варто підносити на вищу щабель суспільної думки. Наші діти не мають бути жертвами споживацтва й глобалізму...
На сьогодні у світі загалом, а в Україні зокрема, побутує думка, що бути патріотом своєї держави, а тим паче націоналістом, то все ретроградство и антимодернізм. Для чого бути патріотично налаштованим у глобалізованому світі, де міждержавні межі de jure стають прозорими коридорами de facto. Міграційні хвилі сучасності вже не такі як були в часи Одоакра чи Юстиніана, тож мріяти про міцність кордонів не варто. Якщо в середині окремо взятої країни не буде існувати міцний внутрішній щит, створений зі згуртованих воєдино патріотів-націоналістів, жодна стіна не вистоїть проти навали непроханих варварів.
В Україні всі 25 років відновленої незалежності ніколи було займатись патріотичним вихованням громадян, а тим паче молоді, на державному рівні. Тож окремі націоналістичні сили самі намагались заповнити цю порожнечу і не дати виростити манкуртів на радість ворогів зі Сходу та Заходу. Дві потужні народні революції струснули українське суспільство і навколишні держави. Як Помаранчева революція 2004-го р., так і Революція Гідності 2013-2014 рр. довели, що будь-які прагнення іноземних агентів не мають шансів на життя. Сила-силенна українського моря піднялась і дала відсіч виродкам з пекельного дна!
Проте зараз і досі, попри війну з Московією, деякі всім відомі агенти-посіпаки прагнуть знівелювати ту можливу загальнодержавну стратегію по впровадженню патріотичного виховання і повернути “совєцьку закалку”. Але українці сучасності їм цього не подарують! Наведемо яскравий приклад... Минулого року в Січеславі, за сприяння народних депутатів України Дмитра Яроша та Андрія Денисенка, при міській раді було створено КП “Патріот”. Метою цього комунального підприємства є фахова допомога у впровадженні в місті на Дніпрі такого необхідного національно-патріотичного виховання української молоді. Як можна побачити зі звітів КП “Патріот” в соціальній мережі “Facebook”, його співробітники доволі активно займаються просвітницькою діяльністю у навчальних закладах міста Січеслав.
Звісно, що сучасний стан патріотичного виховання говорить про те, що у недалекому майбутньому в Україні стануться суттєві зміни і в системі виховної освіти. Про це грізно заявляє КП “Патріот” своїми справами у цій царині. Замість совєцької системи з побудови викривленого світогляду споживача і психології раба молоді “патріотівці”, що пройшли пекельне горнило московсько-української війни, прагнуть сформувати світогляд української особистості. Зі світової історії добре відомо, що тільки у нерозлучному зв’язку із реальним життям є можливий розвиток одиниці. Тому, своєю соціально важливою діяльністю КП “Патріот” доносить цікаве і необхідне дітям за допомогою патріотичного виховання, а освітянам-бюджетникам це звісно полегшує роботу.
Варто звернути увагу, що не тільки в місті на Дніпрі, а й у інших населених пунктах Уркаїни матеріальна база для здійснення національно-патріотичного виховання настільки убога, що не здивуєшся зростанню ностальгічно-совкових настроїв. Попри законодавчо задекларовану державою підтримку патріотичного виховання молоді, фінансів на ці цілі виділяється катма! І це зрозуміло, що зараз є більш нагальні потреби, але Україні потрібні свої патріоти-захисники, а не просто пересічні громадяни. На жаль, через дірки у державному бюджеті, існування корупційних схем, співробітники КП “Патріот” досі не отримали грошей за півроку своєї плідної роботи через різноманітні бюрократичні зволікання та саботаж. Проте, на щастя, вони тим не дуже й переймаються, працюють і далі на голому ентузіазмі!
Підводячи підсумок попередніх міркувань, зауважимо важливу річ, що справжній патріотизм не є порожніми гаслами чи просто гарними словами, а виключно реальною дійсністю людини, чиї дії та вчинки проявляються в стійкому відношенні до свого минулого, сьогодення та майбутнього, до долі і справ Неньки-України. Патріотичне виховання української молоді повинне здійснюватися у відповідності з націоналістичним світоглядом. Ідеї про те, що процес виховання може відбуватися взагалі поза світоглядом абсолютно не відповідають дійсності. Процес виховання – це формування світогляду, усвідомлення себе патріотом через складний шлях взаємозв'язку суспільної та індивідуальної свідомості, формування і розвитку патріотичних переконань, почуттів, інтелектуальних, вольових навичок, умінь, дій, високоморальних звичок поведінки.
В Україні ХХі-го ст. має нарешті постати національний патріотизм із запрограмованим потенціалом крокувати у майбутнє поруч із патріотизмом державним. Виходячи з цього, основна ідея патріотичного виховання полягає у мотивації громадської активності молодого покоління українців, що стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь. Захисники України народжуються і зростають, тож час відкрити їм шлях до любові і гордості за свою Батьківщину!
