Масові розстріли у школах: булінг і популярність насилля

У США школярі знову відкрили масовий вогонь в школі. В штаті Колорадо в школі STEM через застосування зброї загинув один учень, ще декілька отримали поранення.

Плюсом реакції держави стало те, що поліція прибула на місце злочину в момент, коли постріли ще тривали. Мінусом – що за довгі роки навіть Сполучені Штати не спромоглись встановити дієву систему протидії, яка б повністю усунула можливість повтору масових розстрілів.

Я нагадаю, що США є лідером серед масових розстрілів. Близько 31% випадків у світі в 1966-2012 рр. (якщо відкинути теракти) припадали на цю країну. 43% сімей володіють вогнепальною зброєю. Але – володіння чи не володіння зброєю – не запобіжник. Бо не залежно від дозволів на зброю криваве насилля у школах застосовується.

Зокрема, в Росії, де дозволів на вогнепал немає, також розповсюдились випадки, коли діти застосовували спроби масового кривавого насилля у школах. Із застосуванням пневматів, ножів та сокир. Тому проблема не у засобах здійснення насилля, а в причинах, які спровокували його застосування.

Звичайно, особливі причин існують і в США, і в Росії. В першій країні – надзвичайно загострене ставлення до самореалізації. І якщо в людини не виходить довести світу свою значимість це призводить до депресій. Таких, що людина прагне помстись цьому світу. І, водночас, – потяг до відомості. Не можеш стати Кеннеді чи Ленноном, стань їх убивцями – Лі Освальдом чи Марком Чепменом. У Росії – це культура сили. Ти стаєш переможцем не в дискусії, а коли ти насиллям довів, що «правда на твоєму боці». Перемога – це не захист своїх інтересів, а приниження опонента. Як країна веде себе у світі, така ж культура формується і всередині суспільства.

Але спільне для всіх – це соціальна відчуженість убивць. За даними американських дослідників, усі винні у масових розстрілах перебували у соціальній ізоляції. Фактично – вони були жертвами цькування з боку своїх однолітків. Є навіть приклади, коли вже доросла людина прийшла в свою колишню школу і розстрілювала дітей тільки тому, що колись у цій школі над ним знущались.

А тепер до України. Так, у нас у людей більші проблеми із заниженою самооцінкою, ніж завищеною. А застосуванням насилля держава провокує лише більше насилля у відповідь. Але – у нас є проблема цькування, з якою формально намагаються боротись. Є проблема популяризації насильницьких моделей поведінки. І, останнім часом, - загострений потяг до справедливості, поляризація ставлення (або свій, або ворог) та зростання запиту на самосуд. Плюс – час від часу вибухають гранати в побутових розбірках. А це означає, що зброя на руках у населення, а культури поводження з нею – немає. Не тіште себе – ми все-рівно в зоні ризику.