На початку 2018 року написав статтю “Чому у біткоїна немає майбутнього”. В ній наголошував, що ставлюсь вкрай скептично до децентралізованих криптовалют, хоча технологію блокчейну вважаю вельми перспективною. У тому числі у контексті обігу централізованих криптовалют, емітентами яких є центральні банки. Наприклад, криптогривня, емітентом якої є Нацбанк України (НБУ). Вони можуть використовуватись для зменшення транзакційних витрат при здійснені карткових розрахунків за покупки з малою вартістю (наприклад, за розрахунки у громадському транспорті, за каву чи якусь булочку)
Час йде і вже зараз створені законодавчі передумови для появи в обігу криптогривень - криптографічна форма національних грошей, емітентом яких є НБУ. Криптогривні — це ті самі національні гроші тільки з певними технологічними відмінностями їхнього обігу. Для пересічних громадян ці відмінності можуть бути зовсім не відчутні. Вони, розраховуючись своїми банківськими платіжними картками, будуть робити такі самі платежі за товари та послуги, як і раніше. Відмінність лише в тому, що в автоматичному режимі, можливо за їхнім бажанням, з певним власними регулюванням цього процесу, частина коштів на їхньому банківському рахунку буде знаходитись у криптогаманцю. І коли їм буде потрібно зробити якісь маленькі платежі (у декілька десятків гривень), то розрахунок буде проводитись у режимі списанні коштів саме з криптогаманця. Власник карткового рахунку (частіше за все фізична особа) зможе надати право банку зараховувати певну суму коштів, які є на його рахунку, у криптогаманець для підтримання на ньому певного ліміту. Якщо йдеться про кредитну картку, то таке зарахування певної суми коштів у криптогаманець, може бути складовою угоди про її обслуговування.
Ще у 2018 році я розмірковував, в якій мірі криптогривню можна буде використати для ефективного адміністрування податку на додану вартість.
Цю мою статтю варто сприймати лише як певні нариси до можливої адаптованої моделі сплати ПДВ. Тому, у першу чергу, чекаю коментарі на неї з боку бухгалтерів, фінансистів, які на державному чи корпоративному рівні опікуються адмініструванням сплати податків, банківських фахівців комерційних банків та НБУ, які займаються організацією міжбанківських платежів, а також фахівців Міністерства цифрової трансформації України та тих, хто з ним співпрацює.
Отже, головна проблема сплати ПДВ для більшості бухгалтерів та бізнесменів — складна система обліку та адміністрування його сплати з боку держави. Більш того, в системі адміністрування та відшкодування ПДВ, з одного боку, створена потужна система корупційних можливостей для чиновників, з іншого — зловживань з боку бізнесу.
Мені здається, що використання криптогривні при сплаті ПДВ може взагалі ліквідувати або, принаймні, кардинально скоротити ці кримінальні можливості.
Перед тим, як пояснити суть своє пропозиції, варто зробити, хоча і очевидну, але важливу ремарку. Для багатьох бізнесменів кошти, які надходять на їхні рахунки в частині отриманого в якості податкового зобов'язання по ПДВ, вони сприймають як власні. До часу сплати до держбюджету різниці між податковим кредитом (ПДВ, який сплачується за товари та послуги при перерахунку коштів на рахунки інших компаній) та податковим зобов'язанням (ПДВ, який надходить на банківські рахунки компанії, як складова коштів за продані товари та послуги) бізнесмени намагаються ці кошти ефективно використати у вигляді оборотного капіталу. Але очевидно, що це не їхні кошти, а кошти держави, які тимчасово потрапили до них. При реалізації моїх пропозицій вони будуть позбавлені цієї можливості, але натомість зможуть кардинально спростити процедуру сплати ПДВ, звітування та отримання відшкодування.
Нагадаю, звісно, не для фахівців, а для загалу, як відбувається функціонування ПДВ. Підприємства, які купують товари чи послуги, переказують кошти за них, при цьому, на додачу сплачують ПДВ. Про що обов'язково вказують у платіжних документах. Сукупність такого сплаченого ПДВ вважається податковим кредитом, який вони, по суті, дають державі. У той же час, при зарахуванні коштів від інших фізичних та юридичних осіб за продані ними товари і послуги вони також отримують, але вже вхідний ПДВ, який вважається податковим зобов'язанням. Якщо сума отриманого ПДВ більше за суму сплаченого ними ПДВ за податковий період, то у строки, передбачені законом, вони цю різницю повинні перерахувати на певні рахунки податкових органів у Державному казначействі. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності (СПД) не є зареєстрованим платником ПДВ, то в цьому випадку, він все-рівно при оплаті товарів та послуг вказує сплачений “у тому числі ПДВ”. Але при отриманні коштів за продані ним товари та послуги не відображається сплата ПДВ. І у тих, хто сплачує йому за товари та послуги, вже не виникає податкового кредиту.
Якщо використати криптогривню, як засіб сплати ПДВ, то це може відбуватись наступним чином.
Банк при отриманні розпорядження СПД про переказ коштів на рахунок іншого СПД в якості платежу за товари та послуги, з відображенням інформації, що в сумі платежу також включений ПДВ, в автоматичному режимі суму ПДВ, яка включена в загальну суму платежу, переводить у криптогривню. Таким чином, при зарахування коштів від одного СПД до іншого (в межах одного банку чи у різних), фактично відображаються дві окремі суми на два рахунки, одна — в гривні, в якості суми плати за товари та послуги, інша — сума ПДВ —
на рахунок, на якому обліковується криптогривня (крипторахунок).
І тут важлива складова — перевести кошти з крипторахунку, де відображена криптогривня, на звичайний гривневий рахунок можна лише у межах сплаченого до того з нього суми криптогривні як податкового кредиту. Тобто, позитивна різниця між сумою сплаченого ПДВ та отриманого ПДВ повинна залишатись у криптогривні і може бути переказана іншим СПД знову ж таки виключно у вигляді криптогривні як складова сплати за товари та послуги (в частині плати за ПДВ) або у вигляді платежу на рахунок податкових органів у Держказначействі.
Банк, при отриманні від СПД, який є платником ПДВ, готівкових коштів за реалізовані товари та послуг, суму коштів, які отримані в якості сплати ПДВ, зараховує на його крипторахунок.
Що в цьому випадку кардинально міняється у системі адміністрування сплати ПДВ?
По-перше, зникає потреба у реєстрації податкових накладних. Фактично реальний облік контролю податкових кредитів та податкових зобов'язань по сплаті ПДВ переходить до банків. Він стає автоматизованим. По-друге, унеможливлюється уникнення сплати ПДВ до держбюджету, виводячи його через ланцюг компаній в кеш або за межі України.
По-третє, зникає можливість незаконного отримання відшкодування. Бо облік ПДВ, сплаченого в якості податкового кредиту, та отриманого в якості податкового зобов'язання, ведеться в автоматичному режимі банками. Натомість виписка з крипторахунку СПД, яка вказує, що за звітний період у нього сума податкового кредиту більша за суму податкового зобов'язання, дає право на автоматичну процедуру про повернення цієї різниці.
При впроваджені криптогривні для сплати ПДВ, чи залишатимуться зони адміністрування ПДВ, які все-рівно даватимуть можливості для зловживань по відшкодуванню чи несплаті ПДВ?
Звісно, є. Але про це у другій частині цієї статті.
