Правоохоронні органи: зловживання розміром застави потрібно припиняти

Активність коментарів у соцмережах питання застави Андрія Коболєва з боку осіб, пов'язаних з Офісом Президента, не залишає сумнівів щодо причетності керманичів з Банкової до всієї цієї доволі скандальної історії.

До цього слід додати всі ці сумнівні кейси Пивоварського, Дихне та інших осіб, якими займається НАБУ.

Я не був у захваті від попереднього керівника НАБУ Артема Ситники. Якось не дуже вирів і не вірю зараз у моральні принципи людини, яка пропрацювала 15 років в органах прокуратури. Ще більш сюрреалістичною виглядала ситуація, коли пана Ситника рішенням суду визнали винним у корупційному правопорушенні, внесли у реєстр корупціонерів, і при цьому він залишився працювати на посаді Директора НАБУ. Чим ще більше можна було дискредитувати цю інституцію, важко було уявити.

Але, як то кажуть, знизу постукали. За допомогою відверто удаваного конкурсу призначили на посаду директора НАБУ особу, пов'язану з нинішніми можновладцями і з, м'яко кажучи, дуже контроверсійною репутацією.

В результаті вимальовується не дуже оптимістична картинка — зв'язка НАБУ з нинішніми керманичами з Банкової. Очевидно, що про декларовану незалежність цієї антикорупційної інституції, принаймні тимчасово, можна забути.

Причому, серйозною проблемою є те, що значна слідчих НАБУ та САП має вкрай низький рівень економічних знань. У поєднанні з характерною для правоохоронців революційною доцільністю та пролетарською ненавистю до всіх цих реформаторських державних та корпоративних менеджерів, вони стають гарним інструментом маніпулювання і управління з боку Офісу Президента.

У зв'язку з цим важливим запобіжником має бути Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Саме він повинен стати реальним арбітром між правоохоронцями та громадянами. Але відверто абсурдне судове рішення щодо розміру застави в якості запобіжного заходу у справі Коболєва ставить під сумнів спроможність та готовність суддів ВАКС бути такими незалежними арбітрами.

Наголошую, що проблема не у самому факті проведення розслідування відносно тих чи інших осіб. Недоторканих бути не повинно. Але до вступу в силу обвинувального рішення суду їхні права, у тому числі в частині невиправданого перебування у в'язниці, не можуть порушуватись.

І це стосується не тільки антикорупційних органів та ВАКС.

Згадаємо, що захмарний розмір застави по відверто абсурдній кримінальній справі був встановлений у 2019 році бойовому генералу Марченко. Тому самому, значною мірою завдячуючи професіоналізму якого нам вдалось зберегти від російської окупації південну частину України. І лише згодом, сподіваюсь, по-справжньому, оцінимо його роль у цьому.

Між тим, наскільки знаю, досі ніхто з керманичів держави так і не вибачився перед ним за те приниження та тримання у тюрмі, через яке йому довелося пройти.

До речі, кримінальну справу проти нього закрили, але гроші, які переказав Петро Порошенко як заставу, йому досі не повернули. Чув, що вимагають, щоби він переказав їх у якийсь там фонд підтримки правоохоронців. Давно знаючи, хоч і не дуже близько, пана Порошенка, не здивований, що він прямим текстом послав їх услід “російського корабля”. Вони і пішли, але гроші не повертають. Хоча пан Порошенко і наголосив, що всі ці кошти хоче використати на підтримку ЗСУ.

Повертаючись до питання використання застави, в якості запобіжного заходу, можна казати, що правоохоронці та судді відверто зловживають ним, дуже часто встановлюючи її розмір на рівні заздалегідь непід'ємному для підозрюваного. При цьому, одночасно, є безліч прикладів, коли навпаки — розмір застави виглядав відвертим знущально малим і дозволяв підозрюваному вийти зі слідчого ізолятора та скритись від слідства.

Враховуючи це, впевнений, що Верховний Суд просто зобов'язаний якомога швидше розглянути це питання та ухвалити рішення про узагальнення практики застосування застави з урахуванням практики американської судової системи та вже існуючих рішень Європейського суду зі справ людини (ЄСПЛ) з цього приводу.

В іншому випадку ми дискредитуємо не тільки створення антикорупційних органів, але і судову реформу.

При цьому не хочу проголошувати палких фраз про наших військових, які героїчно боронять незалежність України та бажання українців стати цивілізаційно складовою європейських народів товариства та європейських стандартів ставлення до прав людини.

Але очевидно, якщо дискредитація діяльності антикорупційних органів триватиме та набиратиме силу, то після перемоги нас неминуче чекають соціальне збурення та повне знесення всієї цієї системи антикорупційних та судових органів, з формуванням їх з нуля.