Приватизація ОГХК: чи вдасться зламати опір можновладців?

У серпні місяці я написав статтю “Приватизація ОГХК: чи вдасться зламати опір олігархічних груп”, в якій висловлював побоювання, що запланований на 31 серпня аукціон з приватизації “Об'єднаної гірничо-хімічної компанії” (ОГХК) може не відбутись. Головною причиною можливого зриву його проведення я тоді вважав опір осіб, пов'язаних з олігархом Фірташем, який раніше контролював це підприємство за допомогою “зрозумілого” йому менеджменту. Звісно, з відповідною вигодою для себе.

Спроби осіб, пов'язаних з паном Фірташем, зірвати проведення аукціону та відсунення приватизації ОГХК на безрік пов'язані зі сподіваннями, що згодом можна буде повернути контроль на ним, домовившись з нинішньою чи наступною владою.

У той же час я розумів, що серед нинішніх можновладців також є ті, хто не зацікавлений у приватизації ОГХК. Хоча б тому, що для них всі наші держпідприємства виступають в якості “дійних корів”.

На жаль, мої побоювання виявились небезпідставними. Спочатку аукціон, призначений на 31 серпня, скасували, оголосивши, що його проведуть за два місяці. Потім ще раз перенесли, призначивши на 20 грудня.

Так, у кожного з цих рішень були своє обґрунтування. Але якщо проведення аукціону знову скасують, тоді стає очевидним, що головна причина — приватизація цього підприємства не відповідає вузькокорисливим інтересам влади.

Не секрет, що держпідприємства та наше “Велике будівництво”, яке у політикумі та експертному середовищі небезпідставно називають “Великим крадівництвом”, є джерелом отримання колосальної корупційної ренти “кураторами” з числа осіб наближених до керівництва держави.

Нещодавно оприлюднене розслідування журналістів “Еспресо ТБ”, показує, що у порівнянні з 2018 роком, при майже однакових обсягах ремонту та будівництва доріг, витрати виросли втричі — з 40 до 120 млрд грн. 

Крім того, “доїння” держпідприємств є джерелом грошей для “зарплат у конвертах” депутатам та високопосадовцям.

Зрозуміло, якщо держкомпанії приватизувати, то влада не зможе їх так використати.

Випускати з-під свого контролю ОГКХ влада не хоче ще й тому, що корупційні доходи від “Великого будівництва”, головної годівниці влади, можуть скоротитися.

Згідно з Меморандумом з МВФ (від червня 2020 року), влада повинна була надати МВФ аудит “Великого будівництва” до початку квітня 2021 року. Але не зробила цього.

Вже у відповідності з переглядом Програми співпраці між Україною та МВФ (листопад 2021 року) влада повинна надати аудит “Великого будівництва” до кінця грудня 2021року. Щось мені підказує, що і ця обіцянка не буде виконана.

Бо побачивши результати аудиту, МВФ вкаже — корупція на “Великому будівництві” є неприпустимою, інакше нових кредитів від Фонду вже не буде.

Отже, владі доведеться стримати корупційні апетити у “Великому будівництві”. Тому зростає вагомість великих держпідприємств, які використовуються як “годівниця”. Враховуючи це чергове скасування аукціону та приватизації ОГКХ може відповідати справжнім інтересам нинішніх можновладців. Які, до того ж, відчувають, що можуть втратити владу значно раніше, ніж розраховували.

У той же час, приватизація ОГКХ зараз на користь держави.

Стартова ціна аукціону (3,7 млрд. грн.), яка, ймовірно, буде вищою за стартову — це серйозна підмога держбюджету.

Свої політичні дивіденди від успішної приватизації ОГКХ може отримати і безпосередньо Президент Зе, який в умовах майже щоденних “зашкварив” можновладців потребує позитивних новин. У тому числі, щоби було що продемонструвати західним партнерам України.

Успішна прозора приватизація, особливо “велика”, є маркером відновлення позитивного інвестиційного клімату в країні. Лише значне нарощування інвестицій здатне відновити зростання економіки.

Влітку головний напрямок інформаційних атак проти проведення аукціону — це “занижена” стартова ціна об'єкта. Нібито, все потрібно скасувати, тому що держава “продешевить” з продажем. Такий же аргумент для чергового скасування аукціону може бути використаний і зараз.

Але слід враховувати, що зовнішньополітична ситуація навколо України загострюється. За таких умов ціна українських активів навряд чи зростатиме.

До речі, прихід великих західних інвесторів буде змушувати керівників їхніх держав більш активно діяти, щоби унеможливити російську військову агресію проти України. Вони в цьому випадку дбатимуть вже не так про українські інтереси, як про інтереси акціонерів компаній, які братимуть участь у “великій” приватизації українських держпідприємств.

Зараз, говорячи про приватизація ОГХК, доводиться задаватись питаннями, чи вдасться зламати вже навіть не так опір олігархічних груп, як можновладців, та чи переможуть загальнодержавні інтереси, або у пріоритеті залишатимуться їхні приватні інтереси.

Найближчі дні це покажуть.