Неефективна діяльність стратегічного державного монополіста
Нещодавно згадував у своїх коментарях та дописах збитки «Укрзалізниці» (далі – «УЗ») у першому кварталі поточного року. Обіцяв проаналізувати, з чим це пов'язано.
Трохи розібрався. Маленький коментар з цього приводу.
Нагадаю, “УЗ” приголомшила інформацією про від’ємний фінансовий результат у сумі 7,7 млрд. грн. за підсумками першого кварталу.
«УЗ» пояснювала це дивним чином – мовляв, припинилися пасажирські перевезення. Погодьтесь, нелогічно коли зупинка збиткових пасажирських перевезень приводить до збитків. З шкільного курсу математики відомо - мінус на мінус дає плюс.
Прояснити ситуацію дозволить аналіз фін. звітності «Укрзалізниці» (далі – «УЗ») за 2019 рік. Секрет минулорічного прибутку – переоцінка позик у зв’язку з ревальвацією гривні. Нагадаю, за 2019 рік національна валюта зміцнилась до долара на 14,5%. Власне, чистий прибуток «УЗ» лише від курсових різниць склав 4,3 млрд. грн. А за перший квартал 2020 року гривня впала на 16,6%. Отже, збиток у січні-березні – зворотна переоцінка. Визнавати це керівництву «УЗ» не вигідно, бо тоді прийдеться визнати й «паперовий» характер минулорічного прибутку, яким топ-менеджмент держмонополіста пишався. Тому й кумедно пояснюють збитки скороченням пасажирських перевезень.
Аналізуючи фінансову звітність, вирішив подивитись, чи ефективно «УЗ» у 2019 році використовувала позики?
Кредити зросли й стали більш довгостроковими. Здавалося, це добре - зменшення «коротких» позик та збільшення «довгих». Довгострокові кредити доцільно використовувати на придбання або модернізацію основних засобів – вагони, локомотиви, системи керування, колії, таке інше. Однак, якщо у 2018 році інвестиції «УЗ» в основні засоби склали 15 млрд. грн., то у 2019 році – лише 9,3 млрд. грн. Якщо у минулому році, на тлі підвищення кредитного навантажування та подовження термінів кредитів, відбулося зниження інвестицій на 38% – це неефективне використання кредитних коштів. Тим часом, борги «УЗ» зросли – процентних позик у 2019 році було отримано на 4 млрд. грн. більше, ніж погашено. У 2018 році ситуація була суттєво кращою – борги знижувались, інвестиції в основні засоби зростали.
Окремо слід згадати 3,9 млрд. грн витрат. З них «інші витрати» становлять 0,9 млрд. грн та «інші операційні витрата» – 3 млрд. грн. Досвідчені корпоративні фінансисти, які краще розуміються на аналізі фінансової звітності, зразу можуть сказати, що у статті витрат нерідко в них «засовують» ті кошти, що розвіялись, як дим, а потім матеріалізувалися у кишенях або на рахунках осіб, пов’язаних із посадовцями підприємства.
Слід також згадати “дивну” політику керівництва «УЗ» у питаннях управління ліквідністю.
Станом на кінець минулого року «УЗ» мало 1 млрд. грн. на короткострокових депозитах та 2 млрд. грн. на довгострокових. Типова інвестиція в непрофільні активи. Хіба залізниця не потребує інвестицій в модернізацію та розвиток? Ще як потребує! Ще у 2013 році провідна міжнародна консалтингова компанія AT Kearney розрахувала, що протягом 2014-2020 років «УЗ» потрібно тільки локомотивів та вагонів придбати на суму 133 млрд. грн., за тодішнім курсом це 16,6 млрд. дол. По факту, за період 2014-2019 років інвестиції «УЗ» в основні засоби склали лише 43 млрд. грн., що за середнім за цей період курсом складає 1,9 млрд. дол. Ось і маємо, що знос тягового складу «УЗ» становить 95%, а третина протягу колій мають прострочений термін ремонту.
Потрібних для розвитку «УЗ» інвестицій не буде до того часу, поки держмонополіст не буде кардинально реформований. І це один з очевидних провалів діяльності уряду Гройсмана, і вже зараз двох урядів Президента Зе.
Наведу приклад. У 2019 році «УЗ» зазнала 12,8 млрд. грн. збитків від пасажирських перевезень, рентабельність яких склала «мінус» 130%. Ці втрати компенсували прибутком від вантажних перевезень, який минулого року становив 19,5 млрд. грн. Тут рентабельність дуже висока, як для виробничого бізнесу – «плюс» 27%. Але, зависокі тарифи на вантажні перевезення ведуть до зниження конкурентності українських товаровиробників та здорожання товарів.
Інвестор у здоровому глузді та при добрій пам’яті не вкладатиме кошти в компанію, прибутковий підрозділ якої вимушений багато років тягнути на собі підрозділ збитковий. Тому потрібно реформування «УЗ» – розділення її на сегменти інфраструктури, вантажних та пасажирських перевезень, оперування локомотивами та вагонами, ремонтне господарство. Щоб фізично не було можливості забирати кошти у прибуткових сегментів.
Тоді нині збиткові сегменти будуть вимушені «крутитися», щоб заробляти. Тільки за таких умов можна змусити керівників «УЗ» замість потягів через усю країну, що ходять на дві третини порожніми, запустити декілька коротких маршрутів із зручними стиковками, як давно зробили в Європі. А також змусити шукати кошти на компенсацію збитків від приміських перевезень.
До речі, як свідчить фінансова звітність «УЗ», на кінець року на рахунках держмонополіста (поточні та депозитні) було майже 8 млрд. грн. (в 2,75 рази більше чистого прибутку за 2019 рік). Чому керівництво «УЗ» не інвестувало кошти в розвиток та модернізацію, а тримає їх на рахунках? Відповідь, на жаль, криється у суміші непрофесіоналізму та корупції, якими просякнута діяльність цього стратегічного державного підприємства.
