Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном

Хто та за що може відповідати та чому стаття 191 Кримінального кодексу України так подобається «правоохоронцям»?

Статтю 191 Кримінального кодексу України, на даний час, по праву можна назвати найбільш «популярною», за якою реєструються та розслідуються кримінальні провадження в сфері економіки та службової діяльності.

Вказаною нормою передбачено відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. До того ж, вказаний склад, в певних  випадках може відноситись  до так званих «корупційних» злочинів.

Як показує практика саме дана стаття надає правоохоронцям чи не  найбільше  поле  «де розгулятись» у відносинах з бізнесом.

Хто ж і за що може бути «притягнутий»?

Перш за все, зазначу,  з власних спостережень багато хто переконаний, що  до відповідальності за привласнення або розтрату можуть притягатися лише службові особи, які здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування. Тобто працюють в певних державних чи комунальних установах та мають в своєму розпорядженні якесь майно.

Дана думка, як ви вже зрозуміли, є хибною. Не обов’язково бути службовою особою органу влади, щоб до вас застосовувалась стаття 191.

Дійсно, за частиною 2 ст.191 КК України спеціальним суб’єктом злочину виступає службова особа. Але, в даному випадку під службовою особою слід розуміти як представників органів влади та місцевого самоврядування, так і осіб, які обіймають певні посади в підприємствах установах і організаціях.

Ви в «групі ризику» якщо:

- ви обіймаєте певну посаду на підприємстві (будь-якої форми власності) та відповідаєте за певне майно такого підприємства, або ж вами підписаний договір про матеріальну відповідальність (вам його ввірено). Наприклад, якщо ви (як зазначено в коментарі до ст. 191)  комірник, касир, експедитор, агент з постачання і не тільки.

- вам або вашій компанії таке майно передано власником. Наприклад,  на підставі цивільно-правових угод підряду, оренди, комісії, прокату, перевезення, схову, майнового найму;

- ви є службовою особою того ж таки державного органу чи органу місцевого самоврядування або ж приватного підприємства і за посадою маєте певні повноваження щодо передачі або отримання грошових коштів чи майна. Сюди можна віднести керівників таких підприємств, установ та організацій, їх заступників, головних бухгалтерів;

- ви виконуєте функції безпосередньо пов’язані з використанням певного майна та його «освоєнням». Найочевидніший приклад – головний інженер підприємства у сфері будівництва;

- ваша діяльність пов’язана з використанням та отриманням коштів від окремих осіб та/або бюджетних коштів. Це може бути банківська сфера, страхування, тендерні закупівлі.

Даний список можна продовжувати дуже довго, адже критеріїв кваліфікації за статтею 191 досить багато.

Така багатоманітність критеріїв, дає можливість правоохоронним органам за бажанням «підтягнути» до даного складу злочину чи не кожного відповідального працівника або службову особу будь-якого органу,  підприємства, установи чи організації.

Ось в цьому й полягає відповідь на запитання, чому вказана стаття так подобається «правоохоронцям».

Зрозуміло, що найбільше в даному випадку страждає саме приватний бізнес. І зрозуміло, що це бізнес, який розвивається. Бо ж в таких підприємствах наявні й відповідальні за майно працівники, і майно яким можна заволодіти або розтратити ну й службові особи, головним завданням яких є збереження бізнесу.

Звичайно, кримінального переслідування за ст.191 КК України можуть зазнавати й «посадовці» державної і комунальної сфери. Але, як показує практика, чомусь  таких проваджень набагато менше і розслідуються вони не так активно.

Не подумайте, ніби я натякаю на те, що  всі кримінальні провадження за розтрату або привласнення  є безпідставними. Насправді, не всі. Здійснення ефективного розслідування за даною кваліфікацією та реальна кримінальна відповідальність є необхідною.   

Однак,  поки ми з вами живемо в епоху вибіркового кримінального переслідування, де особисті інтереси превалюють над суспільними та державними. Тому, найчастіше, кримінальні провадження розпочаті за ст.191 КК України є саме безпідставними та «сфабрикованими».

 В наступних публікаціях наведу приклади того, в яких сферах економіки найчастіше "прив'язують" даний склад злочину, обставини з кримінальних проваджень та способи захисту.