Чому варто розвивати розподілену генерацію

Розвиток розподіленої генерації можливо не панацея, але швидкий спосіб зробити своє споживання надійнішим, а енергосистему стійкішою

Відключення електричної енергії вносять свої корективи в життя та підтверджують слова спеціалістів в галузі (яким не особливо вірили), що вже в травні ми будемо мати обмеження в електропостачанні.

Так, що ж робити далі? В якому напрямку рухатися? В теперішніх реаліях України відновлення та створення нових генеруючих потужностей має бути одним з базових пріоритетів. Без цього не те, що руху в перед не буде – буде занепад промисловості та економіки.

Є багато бачень та підходів стосовно розвитку генерації, але, на мій погляд, головна проблема відсутність цілісної стратегії подальших дій, яку б виконували (як мінімум не заважали виконувати) більшість «десижен мейкерів» енергетики нашої країни.

На сьогодні рішення даної проблеми має базуватися та стратегії обмежених ресурсів – грошей, людей, обладнання, часу. Способом з розширення ресурсної бази є залучення ширшого кола суб’єктів для доповнення ресурсної бази їх ресурсами.

Основною частиною стратегії має бути залучення до її реалізації широкого кола бізнесу та громад, адже сподівання, що все вирішить держава – марні (у нас відповідальний за підготовку до ОЗП звільнений Віцепрем'єр, що тут казати за організацію процесів).

Залучення більше як професійних гравців, так і споживачів зробить систему здоровішою і більш конкурентною. Рухатися треба в усіх напрямках, що будуть мати реальний ефект протягом року. Без безпекових заходів, спроби відновити великі генеруючі об’єкти не будуть мати бажаного ефекту (тут варто зосередитися на підготовці до ремонтів після вжиття цих безпекових заходів). Очевидно, що менші безпекові проблеми спіткають заходи зі створення малої розподіленої генерації. 

Розподілена генерація – це швидко. Враховуючи обмеженість ресурсів та залучаючи не професійних суб’єктів енергетичного ринку (переважно мова йде про споживачів) можна частково збільшити виробництво електричної енергії на стороні споживача чим зменшити їх споживання з основної мережі. Звичайно, це не панацея, а лише один з елементів вирішення проблеми енергодифіцитів.

Бізнес може самостійно, або із залученням третіх осіб встановлювати для свого споживання генерацію з ВДЕ та/або газо-поршневі установки. При встановленні СЕС, такі СЕС можуть покривати від 15 до 40% річного споживання споживача (залежно від графіка споживання) з видачою електричної енергії в мережу в діапазоні 4-7% від річного виробництва СЕС. Ці цифри базуються на реалізованих мною та моїми колегами проєктах та розрахунках для проєктів на стадії реалізації. Видача більшого обсягу електричної енергії в мережу зменшує економіку проєктів та, на мій погляд, є не логічним з точки зору розвитку системи.

При міксуванні газо-поршневих установок та СЕС для покриття власного споживання можна досягнути відсотка заміщення 60%+. Одразу скажу - це не універсальна модель її економіка залежить від можливості використовувати тепло з ГПУ, без цього економіка проєкту катастрофічно погіршується. В проєктах ГПУ+СЕС такі генеруючі одиниці будуть взаємодоповнювати один одного сезонно – СЕС в основному генеруватиме у квітні – вересні, а ГПУ працюватиме в жовтні-березні. Також ГПУ зможе працювати в пікові години (ранкові та вечірні) літом при високих цінах на електричну енергію. Також є цікаві моделі роботи СЕС та УЗЕ.

При правильному плануванні всі ці варіанти роботи обладнання демонструють досить непогану економіку і є вигідними як безпосередньо для споживача, так і для третьої особи, що може виступити інвестором та власником таких генеруючих одиниць. Власне одним з найбільших плюсів Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» №3220 від 30.06.2023, на мій погляд, є можливість залучення споживачем іншої особи як інвестора для створення таким інвестором об'єкта розподіленої генерації для споживача. Не скажу, що раніше не можливо було реалізувати щось схоже на подібні моделі, але зараз це стало набагато краще врегульовано.

Відповідно якщо споживач з тих чи інших причин не встановив собі генеруючі одиниці, таку роботу за нього може виконати інвестор. Відносини між споживачем та інвестором носитимуть договірний характер, обмежень щодо цих відносин є мінімально.

Результатом самостійного розміщення генерації споживачем чи розміщення генерації з залученням інвестора стане наявність великої кількості розосередженої генерації на стороні споживача (причому швидко), що дасть можливість перейти до другого етапу – агрегації таких споживачів. 

Агрегація. Агрегація це можливість об’єднати велику кількість розпорошеної генерації в умовну віртуальну електростанцію. Ця віртуальна електростанція (Закон називає її одиницями агрегації) буде «генерувати» обсяг електричної енергії, що обраховуватиметься як різниця між сумарним виробництвом генеруючих одиниць мінус споживання та закачування в установку зберігання енергії. Кожен з трьох елементів може контрольовано змінити свою величину – збільшитися або зменшитися. Це робить таку мікро систему досить еластичною, що своєю чергою при об’єднанні багатьох таких мікросистем робить їх придатними для надавати послуги НЕК Укренерго на ринку допоміжних послуг та балансуючому ринку. Причому в такому випадку диспетчеризацію таких мікросистем буде здійснювати агрегатор.

Без першого етапу масштабний розвиток другого не можливий, але в цілому – це достатньо швидкі процеси, враховуючи певне послабленням регуляторних приписів пов’язаних з приєднанням та введенням в експлуатацію об’єктів малої розподіленої генерації.

Тому закликаю максимально використовувати ці опції. 

Окремо щодо залучення громад. В січні цього року я у співпраці з відомим німецьким ThinkTank-ом Zentrum Liberale Moderne випустив аналітичний документ стосовно моделі підтримки «самовиробництво», що застосовується до активних споживачів.

Цей аналітичний документ присвячений огляду та практичним порадам стосовно імплементації Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» №3220 від 30.06.2023.

Дані законодавчі зміни відкрили широку практичну рамку реалізації важливих ініціатив пов’язаних з діяльністю прос’юмерів, які можуть стати необхідним фундаментом для розвитку малої розподіленої генерації на об’єктах споживачів електричної енергії. Матеріал за посиланням - https://ukraineverstehen.de/dezentrale-energieerzeugung-in-den-ukrainischen-gemeinden/.

Як показала практика громади не дуже обізнані в ринкових механізмах і в можливостях які для них відкрилися. Але приклади вже з’являються - https://www.facebook.com/share/p/Fn77KCPhFjL3ZF75/

Про які можливості я веду мову? Громади отримали величезну кількість газової генерації, яка може працювати з більшою ефективністю (з точки зору заробляння грошей), ніж вона працює зараз. Дуже мало громад задумуються про роботу цього обладнання не лише в період коли ідуть перебої з електропостачанням. Також суб’єкти громад, що мають генеруючі установки ВДЕ майже не набувають статусу активних споживачів.

Громади, які мають проєкти зі встановлення об’єктів ВДЕ мають великі шанси отримати донорське фінансування і, як результат, зменшити витрати на електрику та стати біль енергонезалежними.

Громади, що є власниками мереж далі можуть розвивати цю тематику та створювати енергоострови з власною генерацією чи генерацією, що знаходиться поруч. А це призведе до зменшення випадків коли при відключеннях електричної енергії відключається і мала сонячна, вітро- та гідро- генерація.

Окрім того, суб’єкти громад – це потенційні майданчики для встановлення СЕС та УЗЕ приватним сектором через механізм «активного споживача», що залучає третіх осіб. На мій погляд, власне бізнес на «самовиробництві» може серйозно масштабувати цей процес. Очисні споруди, станції підйому води, міськелектротранспорт, метрополітен, лікарні і т.п. – ідеальні локації для розвитку розподіленої генерації до створення якої можна залучити приватний бізнес на конкурентних умовах.

Найближчим часом спробую оцифрувати результати своїх комунікацій з бізнесом та громадами стосовно розвитку розподіленої генерації, та опишу перестороги цих суб’єктів та проблемні моменти в комунікації з ними. Наперед скажу, що в більшості випадків сповільнення реалізації таких проєктів пов’язане саме в новизні моделей співпраці, а в не сприйнятті їх як таких. Тому, чим більше проєктів з розвитку малої розподіленої генерації буде реалізовано, тим більше це сприятиме їх популяризації, що своєю чергою пришвидшить та збільшить кількість нових проєктів.