блоги

Встановлення будинкових лічильників тепла та нарахування за їхніми показниками частково запобігло шоку, отриманому населенням від платіжок за опалення у жовтні. 

В будинках з приладами обліку нарахування становить приблизно 4-6 грн./м. кв. опалювальної площі. А споживачі у будинках без лічильників (або з різних причин не врахованих теплопостачальними організаціями) отримали суми до сплати у 5-6 разів більші. Для них непідйомними платежі стануть, коли буде рахунок за повний місяць. 

Чому виникають такі проблеми, як їх вирішити, хто зможе на професійному рівні представити інтереси споживача у відносинах із монополістами? Спробуємо з’ясувати ситуацію на прикладі Києва.

Протягом 2014-2016 років столична влада виділяла з бюджету чималі кошти для встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії. Київенерго, як найбільший постачальник, у своєму тарифі також передбачало інвестиційну складову для встановлення лічильників. Рівень теплового обліку сягає 90% і є найбільшим по Україні. Тим не менш частина теплолічильників не беруть участі у розрахунках за опалення через те, що не введені в експлуатацію чи викрадені. Можливо, таким чином постачальник намагається не зменшувати власну реалізацію. Крім того, значна кількість лічильників встановлюється на гарячу воду, хоча там потрібні тільки витратоміри і датчики контролю температури, а не обчислювач, який вираховує кількість теплової  енергії. Внаслідок цих маніпуляцій певна кількість житлових будинків вважається такими, що не мають приладу обліку, хоча фактично він встановлений і навіть працює.

Злий жарт із українцями, і зокрема киянами, зіграла постанова Кабміну №1037 від 30.10.2015 р., яка загалом позиціонувалася як інструмент для зниження рахунків в залежності від температури повітря і кількості днів надання послуги. Її застосування минулої зими, коли середньомісячна температура була трохи вищою, ніж передбачалася у тарифі на опалення, дійсно зменшила платіжки.

Зараз зворотній ефект від постанови виник тому, що де-факто середньомісячна температура у жовтні у Києві виявилася нижчою, ніж передбачав тариф. Тож теплопостачальники застосували коефіцієнти, що  збільшило і без того велику платню. Середній тариф за опалення в будинках без лічильників сягнув 35 грн./м. кв. опалювальної площі. 

На фоні цих законодавчих і погодних колізій знову і знову готовий переконувати: повноцінне управління багатоквартирним будинком може суттєво знизити рахунки за всі комунальні послуги, а особливо за тепло.

Ось мої аргументи. 

По-перше, жоден виробник послуги не зацікавлений у її тотальному обліку, тому що це суттєво зменшує реалізацію, а значить і дохід від «реалізованих» послуг. Проте досвідчений голова ОСББ чи Управитель зможе домогтися для свого будинку максимально ефективного обліку, пояснивши мешканцям окупність лічильника. Тут немає прямого причинно-наслідкового зв’язку, тільки логіка, що господар буде контролювати, скільки «товару» зайшло і оплачено. І, що важливо, фіксувати фактичний час підключення будинку до опалення, а не встановлений розпорядженням органу місцевого самоврядування. Наприклад, у київських висотках тепло з’явилося не в один день 12 жовтня. Процес підключення технологічно тривав близько тижня, хоча у платіжках опалювальний період вказано 18 днів.

По-друге, ОСББ та Управитель зацікавлені в енергозбереженні, проводять роз’яснювальну роботу, мають інструменти для залучення пільгових кредитів, беруть участь в урядових і міських програмах енергоефективності. У них є відносно згуртований актив мешканців, які можуть переконувати інших власників у потребі комплексного утеплення,  встановлення індивідуального теплового пункту, капітального ремонту підвалу, покрівлі та внутрішніх мереж. Головне запустити цей інформаційний вірус всередині будинку.

По-третє, якщо у будинку є лічильники тепла, газу, світла, води, то ОСББ чи Управитель можуть починати регулювати подачу послуг у ручному режимі. Це примітивно звучить, але варто пройти поверхами і вимкнути непотрібне світло, зменшити подачу тепла на день і збільшити на ніч, і економія вже буде. Можна одразу замахнутися на автоматичний регулятор температури.

Управління спільним майном, а не споглядання на безгосподарність ЖЕКів, дає можливість захищатися від монополістів, які приписують бездоказові борги чи навмання застосовують коефіцієнти перерахунку вартості послуг. Разом, маючи юридичний супровід, відстоювати свої права на якісні послуги легше, ніж поодинці.

Бо сподіватися на владу, яка зараз наввипередки «захищає» населення від платіжок за опалення, марно. Ми ж розуміємо, що це спроба зняти тимчасове загострення і загасити пожежу на місцях, де вартість опалення без будинкового лічильника за жовтень сягнула 35-66 гривень/м. кв.

Пора захищатися цивілізованими методами – обліком, управлінням і контролем.