Про альтернативну енергетику та корпоративну відповідальність

Про енергетичну ініціативу

У 2014-му році у Нью-Йорку було започатковано особливу для світового енергетичного співтовариства ініціативу, яку було названо RE100. Низка впливових компаній (серед них – ті, що зазначені в анотації до цього запису) створили глобальний проект, за умовами якого вони взяли на себе зобов’язання щодо переходу на стовідсоткове використання електроенергії з відновлюваних джерел до певного року (залежно від кожної компанії).

На сайті, присвяченому даній програмі зазначено, що на приватний сектор припадає біля половини світового споживання електроенергії. Однією з цілей колаборації є перемикання цього попиту на відновлювані джерела енергії задля перетворення світового енергетичного ринку та остаточного переходу до низьковуглецевої енергетики.

Компанії, які об’єднуються за даним принципом, є представниками найбільш широкого кола промисловості – від телекомунікацій та інформаційних технологій, до банківського сектору, роздрібного продажу, виготовлення харчових продуктів тощо (докладніше почитати про кожну можна на http://there100.org/companies). Найбільше розповсюдження ініціатива знайшла у Західній Європі та США, але починає набирати обертів в Індії та Китаї.

Майбутнім учасникам пропонується  створити соціальну мету щодо забезпечення себе електроенергією на 100% з відновлюваних джерел на певну, визначену особисто, дату. Наприклад,  IKEA ставить за мету досягнення таких показників до 2020 року, BROAD Group (китайський виробник устаткування для кондиціювання повітря) – до 2045-го, а General Motors та Johnson & Johnson – до 2050-го року. Особливе значення полягає навіть не в тому, коли дану мету буде досягнуто, а в тому, що дані компанії обирають для себе саме цей шлях як єдино можливий.

Члени ініціативи проводять постійну роботу з удосконалення підходів щодо досягнення поставленої цілі та «роботи над помилками». Так, періодичні звіти, тематичні заходи та взаємна підтримка є обов’язковими.  

Про соціальну відповідальність

Про доцільність або навіть необхідність впровадження елементів корпоративної соціальної відповідальності (далі – КСВ) у бізнес написано вже багато (якщо цікаво, можна почитати як від класики жанру (Davis K. Can Business Afford to Ignore Social Responsibilities? // California Management Review, Vol 2, Issue 3, pp. 70 – 76), до останніх українських фундаментальних надбань у галузі (Мозговий, Я. І. Фінансові відносини банку зі стейкхолдерами на засадах корпоративної соціальної відповідальності [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит / Я. І. Мозговий ; ДВНЗ «УАБС НБУ». - Суми, 2013. – 240 с.)), тому зупинятися на дискусії, чому це потрібно, нема сенсу. Корпоративна соціальна відповідальність – обов’язковий елемент для компанії, яка прагне до розширення, плідного співробітництва на всіх рівнях, особливо міжнародному.

Про реалізацію декларацій

Виникає інше питання – навіщо корпораціям витрачатися саме на альтернативну енергетику, адже на всіх рівнях владою задекларовано максимальне сприяння цьому процесові і проблем при такій підтримці виникнути не повинно.

Безумовно, задекларовано багато; з практикою реалізації стратегій все набагато складніше. Серед прикладів, які значно погіршили віру в перспективність «альтернативки» – коливання ставок «зеленого тарифу», із значним його зниженням у 2015-му (див. наприклад Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про зупинення дії пункту 1 постанови НКРЕКП від 31 січня 2015 року № 105 та встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію в рамках тимчасових надзвичайних заходів на ринку електричної енергії» від 31 січня 2015 р. № 157; створення ситуації, коли неможливо було скористатися законодавчо встановленими пільгами для ввезення устаткування, матеріалів для використання в галузі альтернативної енергетики (з втрати чинності 29 грудня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів «Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих» від 14 травня 2008 р. № 444 та тривалий час до прийняття нового Порядку (який, до речі, також не став панацеєю)) тощо.

Деякі причини такого безладу об’єктивні, деякі – викликані халатністю або бажанням задовольнити власні інтереси. Не останню роль грає політичне протистояння, коли за боротьбою за владу стає не до сталого розвитку. В будь-якому разі, проблем у відновлюваній енергетиці набагато більше ніж рішень.

Про бізнес та долю країни

Деякий час тому я спілкувалася з надзвичайним із моєї точки зору фахівцем. Протягом життя він працював і державним службовцем, і спеціалістом із розвитку територій, і консультантом зі стратегічного планування. В тому числі він мав відношення до впровадження окремих елементів КСВ на місцях розташування підприємств одного з великих холдингів. Серед іншого він зазначив, що реально декларовані позитивні зміни було впроваджено лише в одному випадку: в рамках заходів з реалізації визначених напрямів КСВ корпорації. Безперечно, це думка лише одного фахівця, проте я поглянула на здатності підприємницьких кіл до впровадження змін іншими очима.

Сьогодні альтернативна енергетика стає мейнстримом розвитку світового енергетичного співтовариства. Наразі зусиль публічної влади не вистачає щоб надати реальний поштовх для її розвитку в країні. Напевно, єдиним виходом буде попросити допомоги в бізнес кіл. Щодо впровадження ініціатив, подібних до RE 100 ( це можна і треба робити в рамках програм КСО, тож зробити не лише морально почесним, а й у майбутньому матеріально вигідним ) . Щодо реального впровадження в себе технологій альтернативної енергетики. Щодо контролю за діями публічної влади та лобіювання прогресивних змін. Щодо виходу з цими ідеями на світовий рівень, де про Україну мають почути як про державу, яка намагається при пошуку свого шляху робити це на користь усього світу.