7 жовтня 2022 набуває чинності закон, який забороняє в Україні російську музику і фільми. На нашу думку, така заборона поширюється на рекламу по телебаченню й на радіо.
Якщо поставити собі запитання, чи розповсюджується ця заборона в Україні «російського культурного продукту» на рекламу, черговий раз виявиться, що ця прогалина в законодавстві – відсутність визначення реклами як різновиду аудіовізуального твору для рекламного відео, наприклад, – ускладнює правозастосування. Також аналіз Закону свідчить, що ускладнює правозастосування й відсутність термінологічної єдності. Так, Закони України «Про культуру» та «Про авторське право і суміжні права» оперують різними термінами і закономірно постає питання, чи про одне й те саме йде мова.
Коротко зауважимо, що й проект Закону «Про авторське право і суміжні права» № 5552-1, який широко обговорюється та має серйозні шанси бути ухваленим, теж не вносить чіткості в це питання та побіжно використовує нове поняття «рекламне відео» – не в статті з термінами, як мало б бути, а в статті про обмеження майнових прав на твори. Під «рекламним відео» там мається на увазі «аудіовізуальний твір, який є рекламним засобом для популяризації торговельної марки, фірмового найменування, імені фізичної або найменування юридичної особи» (ч. 4 ст. 30). Однак, крім відеореклами (на телебаченні, в Інтернеті), є реклама на радіо, тобто аудіальний твір, без «візуальної» складової. Такий вид реклами не ушанувався отримати свою дефініцію чи, принаймні, згадку в новому проєкті закону. Відповідно, слід окремо з’ясувати, як Закон регулює російську рекламу, що транслюється по телебаченню (відео) та по радіо (аудіо).
Коротка відповідь така: положення Закону не містять прямої норми про заборону такої реклами. Однак, на нашу думку, російська відео- і аудіореклама також підпадають під цю заборону (звісно, мова не про рекламу російських товарів, а про її авторів і акторів). Тож, наведемо аргументи.
Відеореклама
Законом вносяться зміни до положень Закону України «Про телебачення і радіомовлення», які регулюють, зокрема, заборони щодо контенту. А саме, по телебаченню забороняється трансляція аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого у встановленому порядку. Так, забороняється трансляція твору, якщо (1) автор сценарію та/або текстів чи діалогів, режисер-постановник, продюсер, або (2) актор, співак, музикант, включені до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці (далі «Перелік»). На жаль, просто факту російської приналежності недостатньо, ба більше, Законом передбачено створення й «білого списку» для співаків (поки не створений).
Так, в процитованій нормі закону визначається, які аудіовізуальні твори підпадають під заборону – це, зокрема, фільми і телепередачі; і не підпадають – інформаційні та інформаційно-аналітичні телепередачі. Разом з тим, з точки зору законодавства про авторське право, відеореклама є видом аудіовізуального твору, тому заборона на показ реклами застосовується, якщо відеореклама створена або в ній знімаються особи, включені у Перелік.
Ще зауважимо, що ще одне термінологічне визначення доповнюється Законом до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»: «музичний кліп» –- змістовно завершений аудіовізуальний твір, основою звукового ряду якого є виконання музичного твору з текстом або без тексту. Однак, рекламний кліп не є музичним кліпом.
Ну й головне: реклама це «концентрований» фільм, яка може нести сильне відкрите чи приховане послання аудиторії від держави-агресора через російських акторів чи співаків руками режисерів та продюсерів, тому розповсюдження такої реклами також має бути обмежено в Україні.
Реклама на радіо
Вище йшла мова про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», тобто до положення закону, яке стосується й діяльності радіоорганізацій, як випливає з назви. Разом з тим, не зовсім коректно буде казати про заборону трансляції аудіовізуальних творів по радіо, оскільки в ефір все ж таки йде тільки аудіо, а «візіо» залишається поза ефіром. Це два різних об’єкти з точки зору об’єктів авторського права. Та логічно, що аудіоролік та відеоролік однієї й тієї ж промокампанії все одно будуть відрізнятись хоча б тому, що сприймаються споживачами через різні органи чуття – вуха і очі.
В Законі України «Про рекламу» відсутнє визначення, чим реклама по радіо відрізняється від інших, однак надаються імперативні норми із заборонами реклами окремих видів продуктів і послуг на радіо. Випливає, що «реклама на радіо» це будь-яка реклама, що розповсюджується … на радіо. Всі обмеження і заборони для такої реклами – як для будь-якої іншої, як передбачено у Законі України «Про рекламу».
Добре, що інше? В Законі встановлюється заборона на публічне виконання фонограм, відеограм та музичних кліпів російських виконавців. Якщо звернутись до визначення «фонограма», надане в Законі України «Про авторське право і суміжні права», це є звукозапис виконання або будь-яких звуків. Чи є аудіальна реклама звукозаписом «рекламних» слоганів? Вочевидь, що є. Таким чином, якщо йти таким складним шляхом, рекламі на радіо, яка створена чи озвучена особами з Переліку, не має місце в Україні.
Задля об’єктивності зауважимо, що Законом передбачені окремі винятки, коли дозволяється трансляція російських творів, наприклад, при ретрансляції іноземного телебачення, або використовуються в телепередачах, створених до 20 лютого 2014 року.
Щодо відповідальності, то за трансляцію заборонених фільмів і музики передбачені штрафи у розмірі від 65 тис. до 650 тис. грн. Чи буде Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звертати увагу на рекламу під таким кутом, покаже час і практична робота Нацради.
Тому, на наше переконання, якщо в рекламі знімається російський актор, який включений до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, телеканал не пустить таку рекламу в ефір. Незалежно від того, чи трактує вказані вище норми юрист такого телеканалу так, як викладено вище. Аналогічно щодо радіокомпаній. Разом з тим, у таких справах хотілось би спиратися на норми закону, а не на громадську свідомість.
