Слуги обмежують права людей з інвалідністю, а бізнес за це має заплатити
У країні, в якій в останній рік страшні поранення отримали тисячі як цивільних, так і воїнів, вдалися до спроби обмежити права осіб з інвалідністю на соціальний захист, реабілітацію та працевлаштування.
Власне, це передбачає законопроєкт №5344-д, який уже тричі включався до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України, проте не був підтриманий народними депутатами через антисоціальність і дискримінаційність. Але 23 березня 2023 року проєкт було відправлено на повторне перше читання.
На жаль, редакція вже доопрацьованого Третьяковой законопроєкту до повторного першого читання не змінила його суті. Внесені до нього косметичні поправки лише камуфлюють антисоціальні норми з метою протиснути всіма можливими методами цей проєкт закону хоча б у першому читанні.
Саме тому жодне реальне громадське об’єднання осіб з інвалідністю не підтримало цього законопроєкту. Жодна норма в законопроєкті №5344-д під час його доопрацювання до повторного першого читання не погоджена за участі громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
Які зміни передбачені
Автори законопроєкту пропонують наповнювати Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю новими джерелами — внесками роботодавців на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю та штрафами за несплату чи порушення порядку сплати цих внесків. Інші джерела фінансування, такі як кошти держбюджету чи інші незаборонені джерела, включно із благодійними внесками, залишаються. Але при цьому серед заходів, які фінансуватиме Фонд, залишаються лише ті, що стосуються підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю.
З напрямів фінансування вилучені соціальна, професійна, трудова та фізкультурно-спортивна реабілітація та реабілітаційна допомога, а також пропонується виключити всю статтю про трудову реабілітацію осіб з інвалідністю. Оскільки кошти держбюджету також будуть джерелом наповнення Фонду, то не дуже зрозуміло, чому його функції мають бути звужені лише до питань працевлаштування.
Також у порушення Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю законопроєкт №5344-д скасовує законодавчу норму щодо необхідності залучати громадські об’єднання осіб з інвалідністю(!) до всіх рішень, які стосуються громадян з особливими потребами.
Відсторонення громадських об’єднань осіб з інвалідністю від співпраці з інституціями влади — це принципова, але незрозуміла позиція як членів профільного парламентського комітету, так і Міністерства соціальної політики. На її підтвердження Мінсоц, навіть не чекаючи прийняття цього закону, вже вийшло з ініціативою не погоджувати й усі інші проєкти нормативно-правових актів із громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю. Зокрема, 10 березня 2023 року Мінсоцполітики направило до Мін’юсту для проведення правової експертизи відповідний проєкт постанови уряду.
На додачу законопроєкт №5344-д не узгоджується із Європейською стратегією прав людей з інвалідністю на 2021—2030 роки, яка передбачає посилення співпраці із об’єднаннями осіб з інвалідністю. Діюча норма, що гарантує таку співпрацю, знищується, а замість неї законопроєктом 5344-д передбачається декларативна і абсолютно недієва в реалізації норма, яка таку співпрацю блокує. Права громадських об"єднань визначено у максимально загальному вигляді: “консультацій з громадянським суспільством”, “здійснення громадського контролю”, “можуть створюватися дорадчі органи”. Головне науково-експертне управління ВРУ в своєму висновку вказує, що заміну конкретних законодавчих норм на загальні навряд можна вважати покращенням законодавства. Відмова від конкретних формулювань — це ризик “зниження ролі громадських об’єднань осіб з інвалідністю у прийнятті рішень центральними органами виконавчої влади, які стосуються життєво важливих питань для осіб з інвалідністю, що може негативно позначиться на їхньому соціальному захисті”.
Проєктом фактично скасовуються права громадських об’єднань осіб з інвалідністю на:
користування преференціями, передбаченими законодавством;
залучення їхніх представників до складу колегій і консультативно-дорадчих органів влади різних рівнів;
вплив позицій громадських організацій на прийняття рішень, що їх стосуються, тощо.
Попри включення до законопроєкту №5344-д низки новацій, які мають на меті покращити в Україні ситуацію із працевлаштуванням і зайнятістю осіб з інвалідністю, виписані вони абсолютно без урахування реалій сьогодення, внаслідок чого їх практично неможливо буде застосувати на практиці. Зрозуміло, що наповнення Фонду штрафами з роботодавців — це теж шлях, але проблеми безробіття серед людей з інвалідністю так точно не вирішити.
Слід звернути увагу, що законопроєкт не може бути реалізованим без додаткових і численних змін до кодексів і законів, включно із Бюджетним кодексом (про який автори взагалі забули). Проєкт є неструктурованим, несистемним, не має логічної послідовності та однозначності в розумінні, містить безліч неузгодженостей між частинами та із чинним законодавством. Як для повторного першого читання, то забагато у проєкті навіть техніко-юридичних помилок.
А головне, всупереч вимогам законодавства, до законопроєкту №5344-д не додано жодних фінансово-економічних розрахунків, хоча він напряму стосується питання фінансування державного фонду та цілої низки його заходів. Відсутність оцінок та обрахунків також не дає можливості оцінити й задекларовані розробниками так звані позитиви від прийняття запропонованих змін.
Наразі зрозуміло лише одне: новий внесок із роботодавців, запропонований законопроєктом замість адміністративно-господарських санкцій, фактично є новим імперативним податком (сплата є невідворотною у разі незабезпечення виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю), що буде запроваджений під час війни для всіх роботодавців. І він буде чималим тягарем для бізнесу, адже цей внесок — це добуток 40% середньої місячної зарплати, яку отримують усі працівники платника внеску, та різниці між встановленим нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і кількістю робочих місць, на яких фактично працевлаштовані особи з інвалідністю.
То чи не підозрілою є ситуація, коли грошей до Фонду збиратимуть більше, статей фінансування, навпаки, стане менше, а бодай якогось зовнішнього контролю з боку громадських об’єднань не буде взагалі?
Таким чином, владний законопроект 5344-д, звужує права і пільги людей з інвалідністю, що прямо суперечить статті 22 Конституції України, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю... і це попри війну, коли таких людей стає все більше!
