Правова позиція: коли оскаржувати наказ про перевірку

Постанова Окружного адмінсуду м. Києва від 27.08.2015 р. № 826/6199/15

Предмет спору – оскарження наказ №462 від 10.03.2015 р. про проведення фактичної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Суд дійшов до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів – про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, з огляду на такі аргументи:

наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії одноразового застосування, відповідно до якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією відповідачем певних владних повноважень та можливим порушенням охоронюваних законом інтересів позивача, він вичерпує свою дію фактом його виконання, а саме, - проведенням відповідної перевірки.

v

Оскаржуваний наказ виконано, що підтверджується актом фактичної перевірки за додержанням вимог чинного законодавства.

v

Відсутність правовідносин, що зумовлює реалізація оскаржуваного акту, виключає можливість надання судового захисту.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.