Довгострокові фінансові інвестиції

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо. За дебетом рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта інвестування. Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» кореспондує з рахунком 31  «Рахунки в банках» для обліку господарської операції придбання частки у статутному капіталі господарського товариства.

Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України, вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.12, ч.1 ст. 13 до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі (ч.1 ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов’язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства (ч.3 ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч.8 ст. 63 Господарського кодекса України, у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 Господарського кодекса України, підприємство визнається дочірнім.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними за заявою арбітражного керуючого або кредитора (ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відсутність письмового повідомлення іншого учасника про намір  учасника товариства продати свою частку третій особі є підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з наступним включенням довгострокової фінансової інвестиції до складу ліквідаційної маси відповідно до ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства.