Що таке штучний інтелект та чим він загрожує людям

Чи може робот написати симфонію? Створити шедевр? Ще 15 років тому відповідь пересічного користувача була очевидною — ні. Але з розвитком штучного інтелекту та появою ChatGPT зокрема, відповідь вже не буде такою однозначною. 

Що таке штучний інтелект? Як він виник? Чи здатен створити щось унікальне? Та чи зможе забрати у людей роботу? Про все це розповіли у новому відео. 

Нижче пропонуємо найцікавіше з нього.

Що таке штучний інтелект 

Штучний інтелект — це загальна назва різних методів та технологій, об’єднаних однією метою — щоб комп'ютери «мислили» як людина. Тобто розуміли живу мову, зчитували підтексти, розпізнавали та розрізняли об’єкти, аналізували, приймали рішення, набували досвіду, жартували. В людини за ці процеси відповідає не лише мозок, а й інші органи. Бо щоб розуміти мову, треба її ще почути. Так само й розробка штучного інтелекту охоплює різні науки — від інформатики та психології до нейробіології та кібернетики.

Робота штучного інтелекту потребує великих потужностей. І той прогрес, який ми зараз спостерігаємо, був би неможливим без хмарних технологій. Про це свідчить сама історія розвитку штучного інтелекту.

Eliza ― віртуальний співрозмовник, комп'ютерна програма Джозефа Вейценбаума. Названа на честь Елізи Дулітл, героїні п'єси «Пігмаліон» Бернарда Шоу, яку навчали мові «вищого класу людей»

ШІ: початок 

Поява штучного інтелекту припадає на період створення перших комп'ютерів. Вже у 56 році дослідники Аллен Ньюелл і Герберт Саймон презентували програму Logic Theorist. Вона імітувала людський підхід, щоб доводити теореми. Тоді з’явилося і визначення «штучний інтелект», яке придумав американський інформатик Джон Маккарті.

За два роки вже сам Маккарті розробив Lisp. Це мова для програмування штучного інтелекту, яку використовують і зараз.

У 60-х роках професор Джозеф Вейценбаум створив Eliza. По суті, це перший чат-бот, який імітував діалог з психотерапевтом. Eliza не знала про людські емоції, думки та й загалом про людей та їхні проблеми. Проте іноді могло скластися враження, що ви спілкуєтеся з людиною. 

Ці та інші проєкти активно підтримував уряд США та приватні компанії. Тож у розробників була хибна думка, що рік-другий і вони вже створять свій Skynet. Але комп’ютерних потужностей не вистачало і настала «зима штучного інтелекту» — так назвали період, що тривав з 1974 до 1980 року. 

Далі цикл повторився. Через апгрейд заліза в дослідницькі центри знов завезли гроші, і роботи зі створення штучного інтелекту відновилися. Проте необхідних потужностей все одно ще не було — фінансування поставили на паузу. Цього разу аж до середини 90-х. Тоді з’явилися більш потужні комп’ютери, інтернет та хмарні технології. 

10 лютого 1996 року у Філадельфії Гаррі Каспаров уперше зіграв із шаховим комп'ютером IBM Deep Blue

Deep Blue проти Гаррі Каспарова

Ключовою подією в історії становлення штучного інтелекту можна вважати 1997 рік. Тоді суперкомп’ютер Deep Blue, створений компанією IBM, переміг Гаррі Каспарова ― чемпіона світу з шахів. Гаррі не розумів деякі ходи Deep Blue, тож припускав, що грав не з машиною. Також він звинувачував IBM, що ніби та створила нерівні умови і взагалі гра була нечесною. 

Але варто зауважити, що Deep Blue довго йшов до своєї перемоги. Його розробляли з 80-х років, було кілька версій, а у 1996 році у загальному заліку Deep Blue програв Каспарову. Тобто за кожною технологією — роки наполегливої праці, зокрема, і над помилками.

Нейронні мережі допомагають комп'ютерам ухвалювати розумні рішення

Складові штучного інтелекту 

Штучний інтелект — це загальна назва різних методів та технологій. Як біологія, вивчаючи яку ми дізнаємося про фотосинтез. Це важливе уточнення, бо ви точно чули про машинне навчання чи нейромережі. І буває, що ці терміни використовують, як синоніми штучного інтелекту. Але це некоректно.   

Машинне навчання — це розділ штучного інтелекту. Важливий, але не єдиний. Нейромережі — один з різновидів машинного навчання. Популярний, але є інші.

Машинне навчання потрібно, щоб штучний інтелект міг передбачити результат. Для цього йому треба проаналізувати велику кількість даних. Чим їх більше і чим вони різноманітніші, тим простіше машині знайти закономірності. А значить і її прогноз буде більш точним.

Щоб штучний інтелект міг розрізняти спам у вашій скриньці, йому потрібні приклади спам-листів. Хочете передбачати курс крипти, дайте штучному інтелекту історію цін. Хочете дізнатися, що цікаво користувачу — зберіть його лайки та репости. Тож коли вас просять визначити, де на запропонованих світлинах автомобіль, знайте — ви берете участь у машинному навчанні.

Нейромережі — це комп’ютерні програми, що імітують структуру та функції людського мозку. Вони складаються з програмних модулів або ж нейронів, які обробляють вхідні дані та передають сигнали іншим нейронам в мережі. Саме завдяки цьому програма, наче людина, розпізнає об’єкти, класифікує дані чи робить прогнози.

Знову ж таки, машинне навчання — лише один із розділів штучного інтелекту. Є ще обробка природної мови, завдяки чому комп'ютер може розуміти та генерувати людську мову. Комп'ютерне зорове сприйняття потрібно для автоматичного аналізу та розуміння зображень. Обчислювальна лінгвістика поєднує знання з лінгвістики та інформатики для автоматичної обробки мови.

Існує ще безліч розділів, різновидів і напрямків. Завдяки їм штучний інтелект може прогнозувати, запам’ятовувати, відтворювати, обирати найкраще. Але він не здатен створювати нове, проявити креатив і… вбити всіх людей, бо все ж таки виконує конкретні задачі. 

Штучний інтелект поліпшить «зір» безпілотних автомобілів і підвищить їхню безпеку

Де застосовують ШІ 

Щоб розблокувати свій айфон, ви підносите його до обличчя. І саме штучний інтелект впізнає вас. Чи, точніше, розпізнає. Голосові помічники Сірі чи Алекса — це теж штучний інтелект. На сайті рандомного онлайн-магазину ви можете поставити запитання чат-боту, і він відповість хоч о третій годині ночі. Бо це програма. 

Алгоритми в камерах телефону автоматично підлаштовуються під об’єкт зйомки, наприклад, якщо він в русі. Тому вам не потрібно виставляти ISO чи зменшувати витримку. Потім програма сама обробляє світлину — підвищує контрастність та насиченість кольорів, ніби на фото вже накладено фільтр.

З телефону або голосом ви можете керувати системою «Розумний будинок», що і є штучним інтелектом. Система стежить за безпекою житла, витратами води та світла, кліматом, автоматично прибирає. Звісно, не сама, а завдяки під’єднаному до неї розумному пилосмоку. 

У медицині штучний інтелект діагностує онкологію, проблеми із серцево-судинною системою, прогнозує генетичні захворювання чи подальший розвиток хвороби. Все це він робить на основі рентгенівських знімків та цифровій медкарті пацієнта.

Інтелектуальні пристрої на кшталт розумних браслетів зчитують життєві показники користувача. Потім відправляють їх на пошту лікарю і в критичній ситуації навіть здатні викликати швидку допомогу.

За допомогою камер та датчиків руху системи штучного інтелекту прогнозують небезпечні ситуації, що можуть виникнути на вулиці. Також вони ідентифікують злочинців, якщо вони є в базі розшуку. 

Автопілоти в машинах. Звісно, це ще експериментальна технологія і повністю автономних авто ще не існує. На дорозі можливі мільйони сценаріїв, і штучний інтелект до кожного має бути готовий. Тобто він повинен розрізняти будь-які перешкоди, від випадкового велосипедиста до жирафа чи літаючої тарілки, мати широкий спектр потенційних рішень і, зрештою, обирати найкраще з них.

Наразі мінімальний рівень автопілота — це круїз-контроль. Він дозволяє автоматично підтримувати задану швидкість. На більш високому рівні система може розпізнавати дорожні знаки та світлофори, визначати положення автомобіля на дорозі та планувати маршрут. Деякі автопілоти здатні автоматично паркуватися та маневрувати. Але все це має контролювати водій. У морі менше перешкод і, звісно, що там автономні кораблі можуть з’явитися раніше. Наприклад, у Китаї вже вдало випробували таке судно. За підрахунками, вартість його виробництва та експлуатації буде на 20% дешевшою, ніж звичайного корабля.

Всю роботу з документами вже автоматизують, застосувавши штучний інтелект. Видача дозволів, патентів, реєстрації — вже не є монополією чиновників. 

У державному секторі Великої Британії працює майже 250 тисяч працівників державного сектору. За деякими прогнозами 90% з них можуть втратити роботу протягом наступних 15 років. Бо за них розбирати цифрові папірці будуть програми штучного інтелекту. 

Компанії використовують штучний інтелект для рекрутингу. Він аналізує резюме та відбирає кандидатів відповідно до їхнього рівня кваліфікації.

Ризики та перспективи ШІ 

Нещодавно Ілон Маск, Стів Возняк та ще понад тисяча технологічних експертів закликали негайно призупинити розробку нових систем штучного інтелекту. На їхню думку, вони становлять серйозну небезпеку для суспільства.

Ніби розробники штучного інтелекту вже не здатні осягнути, передбачити чи надійно контролювати власні проєкти у галузі штучного інтелекту. Тому схвильована громада вимагає призупинити навчання систем штучного інтелекту, потужніших за ChatGPT, хоча б на півроку. А за цей час треба розробити та впровадити відповідні протоколи безпеки. На їхню думку, системи штучного інтелекту мають бути більш точними, безпечними та надійними.

Наприклад, вуличне відеоспостереження з розпізнаванням облич. Системи можуть збирати та зберігати інформацію про нас з вами без нашого дозволу. А це втручання у приватність. Для країн, що тяжіють до диктатур, це добрий інструмент, щоб придушувати опозицію.

Ще один ризик — нові форми дискримінації, які можуть з’явитися на базі алгоритмів штучного інтелекту. Наприклад, компанія, що шукає працівників, відпочатку прописує в програмі певні обмеження — занижувати рейтинг кандидата через громадянство, колір шкіри чи віросповідання. 

Загалом, якщо штучний інтелект працює замість людини, значить, хтось цю роботу втратив. Автопілоти — це добре, але не для водіїв таксі, далекобійників чи капітанів кораблів. З іншого боку, вся історія людства доводить, що будь-який технологічний прогрес прибирає певні професії. Але завжди з’являються інші. 

І є загально-утопічний ризик. Покладаючись на штучні мізки, у людства можуть атрофуватися власні. Як це відбувається із м’язами у невагомості.

Звісно, це далека перспектива. Тому зараз здається, що штучний інтелект працюватиме лише на наше краще майбутнє. В побутовому плані, соціальному, економічному. Він допоможе нам з науковими відкриттями, а також із розв’язанням екологічних проблем. Але щоб сталося, як гадалося, справді потрібно знайти баланс та врахувати етичні, соціальні та юридичні нюанси. Бо зараз це хоч і дивовижна, але сіра зона.