Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
30.01.2020 16:22

Tax Netflix and Chill

Юристка з медійного права Центру демократії та верховенства права

Поза увагою опинилась ініціатива оподаткування електронних послуг, яка в світових медіа часто має назву “Netflix tax”.

У той час, коли уже активно публічно дискутують щодо нового основного проєкту медійного закону разом з альтернативами, критикується представлений Мінкультом проєкт закону про дезінформацію, поза увагою опинилась ініціатива оподаткування електронних послуг, яка в світових медіа часто має назву “Netflix tax”. Зокрема, мова йде про Проект Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на додану вартість електронних послуг, що постачаються нерезидентами фізичним особам, місце постачання яких розташовано на митній території України (проект №2634). 

Чим пояснюють появу такої ініціативи? Автори вказують, що частина електронних послуг, що надаються інтернет-гігантами онлайн, вже оподатковується податком на додану вартість, делегуючи обов’язок декларувати податкове зобов’язання платникам ПДВ або суб’єктам господарювання, які не зареєстровані як платники ПДВ. Водночас, наявне регулювання не охоплює стягнення такого податку з фізичних осіб, які не мають статусу суб’єкта господарювання. 

Так, законопроект пропонує оподатковувати електронні послуги, до яких, зокрема, належать:

1. Постачання зображень або текстів, у тому числі фотографій, електронних книжок і журналів (це може бути підписка, для прикладу на Harvard Business Review);

2. Постачання аудіовізуальних творів, відео на замовлення (Netflix, YouTube Premium тощо);

3. Постачання азартних ігор, включаючи постачання послуг з участі в таких іграх;

4. Надання доступу до інформаційних, комерційних, освітніх і розважальних електронних ресурсів та інших подібних ресурсів (це можуть бути платні курси Coursera);

5. Надання у користування хмарних технологій для розміщення даних (це може бути покупка додаткового простору на Google Drive);

6. Постачання програмного забезпечення та оновлень до нього;

7. Надання рекламних послуг в мережі, мобільних додатках та інших електронних ресурсах (реклама Facebook, Google, YouTube і тд).

При цьому, як зазначається в проекті, постачання програмного забезпечення, його оновлень, баз даних на матеріальних носіях, консультування через електронну пошту, надання послуг з надання доступу до мережі інтернет оподатковуватися за цією статтею не будуть. 

Водночас, згідно з проектом, платником ПДВ будуть не лише нерезиденти, які постачають фізичним особам електронні послуги, а і посередники з постачання таких послуг. До того ж, запропоноване регулювання охоплює і нерезидентів, які не мають постійного представництва, а посередники, навіть, якщо і є нерезидентами, у цілях оподаткування вважаються постачальниками електронних послуг. Для реєстрації таких осіб як платників ПДВ передбачені загальні правила обов’язкової та добровільної реєстрації (обов’язкова, коли загальна сума від здійснення операцій з постачання протягом попереднього (відповідно – 2019) календарного року перевищує суму в 1 млн гривень, в інших випадках – добровільна). 

Як визначатиметься місцезнаходження отримувача електронних послуг?  Для суб’єктів господарювання – місце їх реєстрації як суб’єкта, для фізичних осіб – код країни номера телефону, який використовує отримувач електронних послуг, місцезнаходження технічного посередника (провайдера), місцезнаходження пристрою, яке визначається за його IP-адресою, який використовує отримувач, місцезнаходження банку, де відкритий рахунок, через який отримувач оплачує надані послуги, а також відомості про місце проживання, які надає сам отримувач. 

Дата виникнення податкових зобов’язань з постачання електронних послуг визначається датою списання коштів із банківського рахунку платника. Підтверджуватиме факт постачання електронних послуг документ про оплату послуг. який може надсилатися в електронній формі. 

База оподаткування. База оподаткування визначається з договірної вартості таких послуг, для прикладу, вартості підписки. Передбачається, що податок із постачання електронних послуг становить 20 відсотків від бази оподаткування і включається до ціни електронних послуг. Звідси, очевидно, мова йтиме про як мінімум відповідне підвищення ціни підписки на сервіси чи вартості програмного забезпечення. Більше того, сума зобов’язання, яку зазначатиме нерезидент – постачальник електронних послуг підлягатиме сплаті в іноземній валюті, відповідно, розмір податку, який вираховуватиметься з оплати електронних послуг, може коливатись залежно від курсу. 

Ініціатива оподаткування цифрової економіки активно обговорюється світовою спільнотою, оскільки раніше цифровий бізнес опинявся поза полем оподаткування порівняно з більш традиційними його формами. При цьому, розробка світових податкових політик все ще триває, і окремі країни уже почали тестувати власні моделі. Звідси, у період, коли розробляються довгострокові стратегії, зокрема, і на рівні ЄС, деякі країни вживають короткострокових заходів, щоб вирівняти умови оподаткування цифрового та традиційного бізнесу. В Італії, ставка оподаткування цифрових транзакцій складає 3%, в Угорщині запропонували оподатковувати рекламу (включаючи і на веб-сайтах) за прогресивною шкалою від 0 до 50%, яка була змінена рішенням Єврокомісії, оскільки порушувала регулювання ЄС і знижена до ставки 5,3 відсотка. В Австралії обрали механізм оподаткування у розмірі 3 відсотків доходу від реклами від “глобально значущих підприємств” (globally significant enterprises). Варто додати, що цифрові гіганти уже тривалий час впевнено забирають рекламний ринок у традиційних медіа. Ця тенденція, вочевидь, відображається у розробці моделей оподаткування таких компаній. А в Індії з 2016 року представили модель, в якій передбачалось оподаткування у розмірі 6% від доходу від реклами в Інтернеті, отриманого компаніями-нерезидентами від електронної комерції. У Франції  запропонували оподатковувати цифрові платформи, такі як Netflix, Google та Amazon у розмірі 2% від обороту. На противагу, в Канаді виступають проти як ідеї цифрового оподаткування загалом, так і введення Netflix tax зокрема, висловлюючи зацікавленість встановити сприятливий для інвестицій потокових сервісів режим у державі. 

Отже, що можна сказати про ідею української версії Netflix tax? Безумовно, є велике питання до розміру ставки податку, а також – щодо стратегічних питань оподаткування цифрової сфери та комунікацій ідей та рішень у цьому питанні. Це пов’язано з тим, що швидкі заходи можуть призвести як до ускладнення роботи цифрових сервісів нерезидентів на території України не лише безпосередньо (як Netflix, для прикладу), через посередників (доступ до окремого контенту HBO через платформу Megogo). Окрім цього, такі дії можуть значно відкласти прихід відомих міжнародних інтернет-гігантів (для прикладу, довгоочікувана поява Spotify) в Україну. Іншим серйозним питанням може зовсім скоро постати гармонізація податкового законодавства та його подальше пристосування до наявних податкових і ринкових правил ЄС. І це лише деякі з очевидних причин, чому не вдастся так просто tax Netflix and chill.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net