Законопроекти – в чергу!

Надійшла пропозиція встановити черговість науково-експертного забезпечення законопроектів. Що за цим стоїть?

Експертне та науково-експертне забезпечення законотворчого процесу є невід’ємною його складовою. Експертні висновки Головного науково-експертного управління та наукових установ (або ВНЗів) не один раз ставали на заваді популістським та безграмотним з юридично-технічної точки зору нормативним ініціативам суб’єктів законодавчої ініціативи. Однак, «нерівність» та необґрунтована «позачерговість» забезпечення законотворчого процесу викликає багато нарікань.

На цю проблему звернули увагу суб’єкти законодавчої ініціативи – народні депутати. В результаті 06.09.2016 р. на розгляд Верховної Ради України внесенопроект Закону України «Про внесення змін до статті 103 Регламенту Верховної Ради України» (щодо експертизи законопроектів)» (реєстр. № 5083; н.д. Т.А. Донець). Актуальності проблемі додає і те, що цей законопроект поданий ще у вересні 2016 року, але і досі до нього не підготовлено експертного висновку ні Головного науково-експертного управління Верховної Ради, ні висновку профільного комітету – Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради. Простий пошук у базі законопроектів на сайті ВР дозволяє виявити проекти за більш пізніми номерами реєстрації з підготовленим повним пакетом супровідних документів. Існують випадки, що супровідні документи (експертні висновки тощо) готуються на наступний же день за днем реєстрації законопроекту. Зрозуміло, законопроект № 5083 не став виключенням : з моменту його реєстрації підготовлено лише Висновок щодо відповідності проекту вимогам антикорупційного законодавства від 05.10.2016 року. Звісно, від такого «порядку» проходження експертних процедур існує невдоволення певними народними обранцями.

Проектом пропонується внести зміну до статті 103 Регламенту Верховної Ради України, а саме другу її частину викласти в редакції, яка встановлює, що«Зареєстрований законопроект в порядку черговості його реєстрації для підготовки до першого читання в обов'язковому порядку направляється для проведення наукової експертизи». Звісно, суб’єкту законодавчої ініціативи ніхто не забороняє звернутися до державних наукових установ НАН України або провідних кафедр ВНЗів за відповідною спеціалізацією, та отримати науковий експертний висновок до свого проекту, але чи враховується він при проходженні проекту, якщо, як правило, він, навіть, не відображається в картці проекту? Це до питання дійсно наукового стороннього експертного забезпечення законотворчого процесу. Необхідність «підняття» статусу незалежної експертизи законопроектів (не у наслідок спорів на комітетських засіданнях груп депутатів і як наслідок, рішення про залучення науковців-експертів до вирішення конфліктно-правового питання) давно вже є актуально.

І ще одне зауваження. А що робити, якщо законопроект, наприклад, визначено невідкладним? Чи поширюватиметься на нього це правило про черговість експертного забезпечення? Гадаю, якщо вже брати за основу цю корисну, на мою думку, норму про черговість, то обов’язково треба передбачити і цей аспект, а також питання щодо розширення можливостей керівництва Верховної Ради (за погодженням з народними депутатами у Сесійній залі) у визначенні законопроектів, що забезпечуватимуться експертною підтримкою позачергово (наприклад, на прохання групи народних депутатів, Кабінету Міністрів України тощо).