Українське виноробство: 30 років незалежності!

Наша країна завжди мала великий потенціал розвитку виноробства, і незважаючи на випробування, має усі шанси прославити українські вина в усьому світі.

Сьогодні, коли Україна святкує 30 років Незалежності, актуально зазирнути за лаштунки історії та поміркувати на тему, як розвивалося виноградарство та виноробство та які перспективи має. 

Можливо, ця сентенція звучить дивно, та історія свідчить: колись вино з території сучасної України постачалося в палаци давньогрецьких царів та римських патриціїв. Та насправді так і було – вино на наших територіях виробляли ще з часів Стародавньої Греції та Римської Імперії, які мали тут свої колонії.  Виноград і вина з Півдня України були відомі і цінувалися в Європі ще з тих часів. А коли в ХІХ столітті філоксера майже знищила європейські виноградники, тамтешні винороби компенсували недостатню кількість сировини саме ягодами з українських лоз... Та зараз ми заново намагаємося довести світу, що в нашій країні є щедрі на врожаї оброблені виноградники, талановиті винороби і унікальні вина світового рівня.

І усе це на тлі доволі невтішної статистики: сьогодні, згідно з даними  Держстату, площі під виноградниками в Україні займають  лише 39,1 тис. га, що у чотири рази менше порівняно з 1990 роком. Ситуація у виноградарсько-виноробній галузі всі ці роки була досить складною, вона весь час перебувала у серйозній кризі – фінансовій, ресурсній та економічній. Геополітичні процеси суттєво вплинули на це , але відтоді пішов відлік перезавантаження галузі.

 Вже сьогодні ми бачимо, як із кожним роком зростає число малих виноробів, а на авансцену виходять нові бренди ( наша сімейна компанія 46 Parallel Wine Group – тому яскравий приклад). На сьогодні в Україні вже 134 підприємства мають ліцензію на виробництво вин. Впевнена, вирішення земельного питання, в тому числі спонукало би до збільшення площ під виноградниками, а відтак – і до збільшення виробництва вина.

Показово, що роль південних виноградарських регіонів, які завжди були у полі зору виноробів, в останні роки набула ключового значення. І ампелографи, цілі наукові лабораторії та інститути  невпинно працюють над покращенням, удосконаленням і виведенням нових сортів, пристосовуючи їх під місцеві теруари та зміни клімату.  Так, лише у складному 2020 році було зареєстровано 5 нових сортів винограду, зокрема, два технічні сорти – Одеський Жемчуг (Odeskyi Zhemchuh) та Ярило (Yarylo) та три столові – Персей (Persei), Заграва (Zahrava), Кардишахтаїровський (Kardyshakhtairovskyi). Крім того, все більше міжнародних експертів і фахівців цікавляться вже відомими українськими сортами.

Доволі жваво на сьогодні розвивається бренд «Українське вино». Наші вина поступово впевнено стають відомим у світі. Цьому сприяє активна участь наших винарень у міжнародних виставках та конкурсах. Лише наша компанія за півтора року свого існування отримала 50 медалей в тч на мінародних дегустаційних конкурсах та отримала схвальні відгуки світових винних критиків та експертів! Підтримка державних інституцій, переконана, пришвидшила б цей процес.

Треба визнати, що шлях для справжнього визнання світом – як окремих зірок, так і вітчизняної галузі в цілому – випадає всім нам довгий. На мою думку, для більш ефективного функціонування та процвітання виноградарства та виноробства в Україні необхідне створення на державному рівні довгострокових програм для галузі.

Держава вже намагається робити кроки в цьому напрямку. У Верховній Раді зареєстровано дуже важливі законопроекти №5306, і №5307, розроблені Національною радою реформ і галузевими асоціаціями. Вони стосуються  в тому числі спрощення отримання ліцензій малими виноробними підприємствами. Але такі важливі законодавчі ініціативи потребують доопрацювання та додаткового вивчення. Позитивно на розвиток виноробства  вплинуло б і скасування акцизних марок для тихих вин і зброджених напоїв, міцністю до 15%, як це зробили для пива.

Є ще проблеми і з врегулюванням земельного питання. Після приватизації майна та земель сільськогосподарського призначення підприємств, які займались виноградарством, земельні ділянки під виноградниками були надані у власність громадянам, а самі виноградники були передані до статутних фондів господарських товариств. Тож залишилися неврегульованими правовідносини щодо виноградників, які посадили сільськогосподарські підприємства на землях, які на момент їхньої посадки знаходяться в оренді господарства. Це призводить до грубого порушення законних прав та інтересів виноградарів. Чинне законодавство України не містить норм, які хоча б гарантували інвестору компенсацію вкладених коштів на закладання виноградника. Створити передумови для вирішення цієї проблеми покликаний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання розвитку виноградарства в Україні», прийнятий за основу 16.06.2020 р. у першому читанні.

Я з оптимізмом чекаю, коли відбудуться всі заплановані зміни в законі щодо діяльності виноробів, і почнуть розвиватися нові форми господарювання, підвищиться інвестиційна привабливість виноробства і, в кінцевому результаті, галузь вийде на нові перспективи. 

Важливе місце серед чинників, які впливають на стан виноробства, посідає рівень попиту і традиції культури споживання вина. Мене дуже тішить, що в останні роки зріс процент споживачів, які віддають перевагу саме вину. Попри це статистика продажів свідчить, що українці все ж частіше обирають імпортні вина низького цінового сегмента… Так склалося, що іноземці та іноземне завжди в нашій країні були на особливому рахунку. Згадати б часи Ольвії, вина з якої доставлялися до берегів нинішньої Італії – сучасного лідера світового попиту!

На сьогоднішній день перед нами, виноробами, стоїть складна, але обов'язкова до виконання мета: завоювати довіру та визнання споживача, довівши, що українські вина – це вина, якими варто пишатися.

Ми створюємо наші вина з гордістю за Україну. Щиро пишаємось тим, що наша компанія розвивається на незалежному українському ґрунті.