Ложка дьогтю в проекті податкових пільг для українських "айтишників"

Адже IT-галузі - це той напрямок економіки, за яким майбутнє України. Ідеться про законопроект №3933, зареєстрований у Верховній Раді 23 липня. На перший погляд, документ справляє позитивне враження. Але уважна людина знайде в ньому чималу ложку дьогтю, яка цілком нівелює хорошу ідею.

Отже, що передбачає проект закону? Проаналізуємо його детально. Упродовж 2021-2030 років має поступово відбутися:

-Зниження ПДФО з 18% до 5%;

-Зниження ЄСВ з 22% до 5%;

-Звільнення від військового збору (1,5%);

-Застосування до доходів суб'єкта індустрії інформаційних технологій ставки, визначеної пунктом 136.1 статті 136 Податкового кодексу України з коефіцієнтом 0,5.

Щоб скористатися цими пільгами, суб’єкт господарювання повинен отримати статус суб’єкта індустрії інформаційних технологій та відповідати протягом попередніх чотирьох послідовних звітних (податкових) кварталів наступним критеріям:

• Проводити діяльність за наступними КВЕДами: 58.29 Видання іншого програмного забезпечення; 58.21 Видання комп’ютерних ігор; 62.01 Комп’ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.03 Діяльність із керування комп’ютерним устаткуванням; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп’ютерних систем.

• частка доходів за вказаними КВЕДами дорівнює або перевищує 90 відсотків доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг;

• питома вага витрат на оплату праці в собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг дорівнює або перевищує 50 відсотків;

• у суб'єкта відсутній податковий борг;

• щодо суб'єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом.

І, як-то кажуть, вишенька на торті: застосування знижених ставок ПДФО та ЄСВ можливе за умови, що мінімальні розміри податку чи збору із зарплати є не меншими, ніж податок чи збір за стандартною ставкою з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Інакше кажучи, ПДФО та ЄСВ за ставкою 5% мусять перевищувати 4 250 грн та 5 195 грн.

На перший погляд, автори документу знайшли ідеальну формулу зниження податкової ставки. Тобто, ми уникаємо різкого зменшення податкових надходжень і водночас стимулюємо роботодавців офіційно працевлаштовувати ІТ-фахівців та нараховувати їм «білу» зарплатню, адже висока заробітна плата знижує ставку ЄСВ та ПДФО до 5%! Але досить прорахувати, якою має бути заробітна плата «айтішника», аби його роботодавець скористався пільгою, і можна хапатися за голову. Це близько 104 тисяч гривень або понад 3743$ щомісяця.

Цифри захмарні навіть для цього сектору економіки. Лише обмежене коло фахівців з ІТ-галузі отримує стільки за свою працю. Переважна їх більшість заробляє в середньому 25-35 тис. грн. Тож яка тоді мета законопроекту? Невже він націлений лише на те, щоб мінімізувати податковий тиск на надвисокі зарплати?

Зважте, у більшості розвинених країн діє прогресивна система оподаткування, натомість в Україні нам пропонують рухатися зворотнім шляхом: що більше ти отримуєш зарплати, то меншу суму податків платиш. Корисна ідея перекреслена недолугим формулюванням і бездарним втіленням.

Здавалося б, чому авторам законопроекту не прив’язати всі наведені вище розрахунки до мінімального порогу заробітної плати для фахівців IT-галузі? Скажімо, встановити її на рівні 30 тис. грн? Без сумніву, це стало б вагомішим стимулом до офіційного працевлаштування «айтишників» та виплати їм «білої» зарплатні, ніж запровадження не відомо на кого розрахованих пільг.