Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
09.02.2018 07:53

Росія, гібридна війна і особисті кишені спецпредставників

Виконавчий директор Центру глобалістики "Стратегія ХХІ"

Куди б не приходив російський агресор, з собою він приносив страждання, розруху і пустку – достатньо поглянути на Карабах, Абхазію, Осетію, Придністров’я, Крим і Донбас.

Кредо зовнішньої політики Росії полягає в тому, щоб поширити хаос на територіях, які з тих чи інших причин розглядаються як конкуренти – наразі це фактично всі сусіди окрім хіба що КНДР. Дуже виразно і чутливо для нас це виявляється на прикладі Придністров’я, де Росія змогла зберегти свій воєнний контингент всупереч своїм же обіцянкам, закріпленим в тому числі і в міжнародних документах (Стамбульські зобов’язання). Даний контингент перебуває на території, яка непідконтрольна офіційній владі Республіки Молдова і підтримується Росією на дипломатичному рівні в ООН, фінансами, енергоносіями та ідеологічно інформаційними ресурсами.


Неконтрольована територія є зручним майданчиком для ведення гібридної війни проти Молдови. За період свого існування Придністров’я економічно інтегрувалося в Молдову, сповна використовує переваги зони вільної торгівлі з ЄС та безвізового режиму, одночасно залишаючись центром поширення корупції і контрабанди. Через Придністров’я Москва надійно «посадила» Кишинів на «енергетичну голку» і ефективно застосовує фінансові претензії для контролю молдавської влади та олігархів, формуючи зокрема газовий борг через контрольований нею тираспольський режим. Єдине, що напряму не вдалося реалізувати, так це напряму завести придністровських маріонеток у парламент Молдови для ветування зовнішньополітичних рішень.


Придністров’я використовується не тільки у гібридній війні проти Молдови, а й проти України. Обидві держави успадкували після розпаду СРСР інтегровану систему енергопостачання, яка після встановлення Росією фактичного контролю над Придністровським регіоном виявилася розчленованою. Росія почала впливати на енергопостачання частини Одеської області і потенційно могла завдати серйозної шкоди енергосистемам обох держав, адже вони продовжують функціонувати у синхронному режимі.


До 2015 року фінансова і ресурсна підтримка з сторони Росії, а також відсутність санкцій за діяльність на непідконтрольній Кишиневу території Придністровського району приваблювала туди різних політичних пройдисвітів та ділків, які охоче розподіляли прямі фінансові вливання та контролювали радянську промислову спадщину – металургійний завод, виробництво алкогольних напоїв та енергетику. При цьому російські та придністровські керманичі контролювали потоки електроенергії, які йшли зокрема з Молдовської або як її ще називають Кучурганської ТЕС як в Молдову так і в Україну, а також газопостачання і транзит на Балкани. І якщо до транзитних потоків «було зась», то обсяги, які списувалися на Молдову, можна було повністю контролювати.


Тираспольські керманичі та їх московські господарі запровадили Кишиневу оплату за електроенергію, вироблену з придбаного Молдовою газу за такі ненависні їм (за офіційною версією) американські долари, тобто один раз ними платили «Газпрому», другий – Тирасполю. Одночасно робилося все для того, щоб мінімізувати придбання електроенергії з сусідніх країн, в першу чергу України. Така схема дозволяла забезпечити стабільний потік валюти на «потрібні» рахунки, які вже потім управлялися місцевими і кремлівськими «президентами» та «спецпредставниками».


Як вдалося з’ясувати з копії листа «президента» Придністров’я, який гуляє просторами Інтернет, частина валюти з продажу електроенергії поступала на спеціальний так званий «газовий рахунок», який в свою чергу ставав джерелом для фінансування дефіциту бюджету та пенсійного фонду в Придністров’ї. «Газовим» рахунок називають ймовірно через те, що валютний потік формувався за рахунок газу, уже купленого Молдовою за американські долари в «Газпрому» і записаний Кишиневу у борг, тому фактично собівартість експортної електроенергії була надзвичайно низька. Російські наставники проте могли вимагати, щоб частина сплачених Молдовській ДРЕС коштів на користь «псевдо республіки» все ж використовувалася для підтримки її життєдіяльності та соціального забезпечення населення.


Така «стабільність» цілком влаштовувала кремлівських кураторів Придністров’я, особливо згадуваного в листі спеціального представника Д.О.Рогозіна, призначеного кремлівським фюрером на цю посаду 21 березня 2012 року. І коли в Кремлі після запровадження першої та другої хвилі санкцій з сторони ЄС і США за порушення територіальної цілісності України вже восени 2014 року почали ділити залишки фінансів на підтримку різних проросійських «псевдо республік» та виявилося, що фінансовий потік в Придністров’я дуже скоротиться, ініціативним спецпредставником було швиденько запущено схему оптимізації власних заробітків від важкої посадової місії у Придністровський регіон. Фірма-посередник «Енергокапітал» дуже вигідно скористалася правами щодо реєстрації на території Молдови та успішно вивела за два роки понад 160 млл. «вічно зелених» у материнські офшори в Гонконгу, Единбурзі та Сейшельських островах.


Д.Рогозін після відсторонення Є.Шевчука від посади ймовірно запропонував схему «Енергокапіталу» новому «президенту» ПМР – Вадиму Красносельському. Поки вони з’ясовували відносини, Молдова обрала постачальником українську компанію і скоротила свою залежність від Тирасполя до 30%. Щоб врятувати від колапсу ввірені йому «заморські» володіння, Д.Рогозін дозволив В.Красносельському звернутися з відповідним листом напряму до В.Путіна, а вже той натиснув на «Газпром» та ИНТЕР РАО (власника Молдовської ДРЕС), а також на І.Додона для створення передумов поновлення у повному обсязі прямих поставок електроенергії з Молдовської ДРЕС з червня 2017 року. Які дивіденди при цьому почали надходити в кишені І.Додона і В.Красносельського, наразі невідомо, як і їх фінансову «компенсацію» регіональному куратору Д.Рогозіну.

 

Як видно із справи у Європейському суді з прав людини «Катан та інші проти Молдови та Росії» (укр. переклад доступний тут), Росія скористалася у повній мірі схемою ведення гібридної війни щодо Молдови – воєнною базою, проросійським населенням, енергетичним важелем, корупцією та спокійно нехтує своїми ж міжнародними зобов’язаннями. При цьому регіональні куратори дуже турботливо ставляться до власної вигоди і не цураються заробітку на ввірених їм територіях будь-якими способами.


У 2016 році мала місце гучна історія розслідування Transparency International про квартирні оборутки Д.Рогозін а, адже йому вдалося стати власником квартири за 500 млн.рублів шляхом обміну, тоді як його попередня приватизована квартира за його ж словами коштувала 31 (за кадастровою вартістю Росреєстра все ж таки не менше 64,8 млн.рублів).


У лютому-березні 2018 року в Молдови знову з’являється шанс на боротьбу за зниження залежності від Придністров’я та Росії в постачанні електроенергії. Як зазначалося у статті «Газова гібридна війна. Чи здатні Київ і Кишинів спільно піти проти Москви» (Главком), на шальках ваг з однієї сторони європейські устремління двох країн, членів Енергетичного співтовариства і асоційованих партнерів ЄС, а з іншої – агресивна Росія з корупцією, шантажем і «спецпредставниками», готова піти на будь-які порушення задля задоволення власних амбіцій кремлівських керманичів. Боротьба за незалежність і відновлення територіальної цілісності складається в тому числі і з тестування стійкості політичної еліти до різних «диявольських» спокус, готовності пожертвувати власними інтересами, капіталами, власністю і навіть важити життям. Даний етап боротьби за молдавськими політиками, їх рішення визначатиме, в яку сторону зробить Молдова свій черговий крок. 

image 1.jpeg
 
image 2.jpeg
 
image 3.jpeg


Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net