Карта майбутнього українця – PR чи спроба візуалізації майбутнього?
20 серпня на передодні 16-ї річниці Незалежності України компанією
"Київстар" була презентована "Карта майбутнього України". По словам
інціаторів, карта майбутнього – це набір понять, без яких майбутнє
громадян країни, не буде позитивним.
20 серпня на передодні 16-ї річниці Незалежності України компанією "Київстар" була презентована "Карта майбутнього України". По словам інціаторів, карта майбутнього – це набір понять, без яких майбутнє громадян країни, не буде позитивним.
В основі карти – п'ять "мозкових штурмів" за участю відомих українцівта масштабні соцілогічні дослідження проведені Київським Міжнародним Інститутом Соцілогії на замовлення мобільного оператора. Мета перших – намалювати позитивні сценарії розвитку українського суспільства в таких сферах, як цілеполягання, здоров'я, культура, молодь та бізнес.
Результатом роботи соціологів стало "Бачення свого майбутнього населенням України" - 20 сторінковий документ в якому викладені типові уявлення щодо майбутнього, його тенденції та тренди.
Узагальнивши цю інформацію «Київстар» презентував набір цінностей, які складають зараз майбутнє громадянина України: 1) сім'я та діти; 2)здоров'я; 3) матеріальні блага; 4) спілкування і порозуміння; 5)рішучість, упевненість і саморозвиток; 6) робота та кар'єра; 7)освіта, навчання і здобуття знань; 8) духовність і культура. Причомуспілкування та порозуміння є об'єднуючим фактором, без якого неможливе існування всіх інших складових «Карти майбутнього». Безспілкування своє життя не можуть уявити близько – 82 % українців.
На перший погляд – традийційний набір понять, але якщо ми подивимось на "Карту майбутнього українців" через призму досліджень проведених КМІС, то прийдемо до цікавих висновків.
Так, згідно з результатами, більше 70% наших співвітчизників не маютьстартегічного бачення власного майбутнього, а більше 50% - уявляютьйого доволі смутно. Додаймо до цього 70% які вважають, що майбутнєзалежить від "держави", "долі", чи "родичів" і ми отримаємо доволіпесимістичну картину. Проживши 16-ть років незалежними українці неспромоглися піднятися над буденістю і подивитись в перспективу.Замість стратегічного розвитку вибрали топтання на місці та коливанняміж різними сценаріями розвитку власного майбутнього.
Можливо, виною всьому наше аграрне минуле? Адже важко розраховувати на власні сили тому, тому чий урожай залежить від погоди.
Та зараз не 16-те, а 21 століття – глобальний світі інформаційноїепохи в якому сенс ідея, сенс коштує більше, ніж матеріальна річ, якувона позначає. А у нас за за останіх шістнадцять років жоднаінституція нашої країна не спромоглася на формулювання довгострокових цілі та стратегії. Я не кажу про формування, а хоча б проформулювання. Владні інститути, масс-медіа, четвертий сектор живуть вкращому випадку "до виборів".
А може і не варто очікувати від них ідей та симислів? Можливо це вінтересах великого соціально відповідального бізнесу, який дужезалежить від своїх клієнтів? Такої думки притримується відомийтелеведучий та редактор журналу "Тиждень" Ю.Макаровов,який вважає, що надихнути українців на бачення кращого майбутньогоможе вдало структурований бізнес, який має необхідні ресурси таможливості, щоб сприяти формуванню позитивного сценарію майбутнього кожного українця та суспільства в цілому.
І справді, компанія Київстар є єдиною українською компанією, від якоїщосекунди залежить можливість спілкування половини населення країни. Але ця залежність – як двосічний меч – самакомпанія залежить від досекундного вибору та майбутнього мільйонівабонентів. І тут хочеш, не хочеш, та треба давати власним абонентамбільше – не тільки на рівні послуг чи якості зв'язку.
Можливо, презентована мобільним оператором "Карта майбутнього України" не може служити вектором розвитку всієї країни, але може бути гарний орієнтиром для кожного горомадянина нашої країни напередодні 16 річниці Незалежності.
- Стамбул 2.0 Василь Мокан вчора о 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко вчора о 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв вчора о 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева вчора о 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер вчора о 08:50
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька 13.05.2025 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 13.05.2025 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 13.05.2025 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 13.05.2025 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко 12.05.2025 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков 12.05.2025 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель 12.05.2025 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
24751
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 17395
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 13108
-
Держава і бізнес: партнерство краще за протистояння
Думка 11062
-
"Російська весна – 2025". Як Москва посилила агресивну кампанію проти Молдови й Одещини
5436