Правове регулювання вищезазначеного аспекту відбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокрема юридичну регламентацію відносин, які функціонують з приводу укладення шлюбного договору і питань, нерозривно пов’язаних з ним, в свою чергу здійснюють:
- Головний закон (Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України));
- звичайні закони (Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-III надалі по тексту – СК України).
Правовий статус тієї або іншої людини, будучи складним та багатогранним, водночас включає в себе структурні елементи, одними з яких в свою чергу є різні соціально-економічні можливості. Зокрема згідно з юридичною нормою, яку національний законодавець розмістив у ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.
Подібна за своїм юридичним змістом норма передбачена в інших законах. Скажімо, як передбачено юридичною нормою, що отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Чіткий і недвозначний зміст вказаних норм в частині всебічного з’ясування окремих прав, гарантованих відповідним учасникам сімейних правовідносин, конкретизують інші нормативно-правові акти. Що це означає?
Сімейним правовідносинам притаманні різні за своєю сутністю особливості. Зокрема у відповідності до юридичної норми, охопленої ч. 2 ст. 7 СК України, вищевказані стосунки можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Згадана регламентація стосується дуже різних за своєю суттю правочинів. Зокрема однією з таких правомірних дій є шлюбний договір.
Чинним законодавством передбачено вказівки про те, що право на вчинення даного правочину гарантовано далеко не всім учасникам правових відносин. Зокрема згідно з юридичною нормою, яка закріплена ч. 1 ст. 92 СК України, шлюбний договір може укладатися між фізичними особами, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, а також подружжям.
Отже, чинним законодавством передбачено безпосередню вказівку про те, що переліку відповідних учасників сімейних правовідносин, яким гарантовано право на укладення шлюбного договору, притаманний вичерпний характер. Зокрема одними із суб’єктів, яким дозволяється вчинити зазначений правочин, є фізичні особи, що в свою чергу визнані подружжям.
