В даній статті досліджується правомірність залучення працедавцем до роботи, яка здійснюється у вихідні дні, окремих працівників для відвернення епізоотії.
Вітчизняне законодавство гарантуєпрацедавцю різні за своєю суттю права. Виникає природне запитання: чи дозволенотакій особі залучити працівників до робіт, що здійснюються у вихідні дні, длявідвернення епізоотії?
Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогоюрізноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу,здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) тазвичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)).
Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю юридичні норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вищезгадані суб’єкти трудових відносин, реалізовуючи вказані можливості, водночас забезпечують високий рівень духовного й матеріального добробуту своїх дружніх та порядних родин.
Однимз найвизначніших соціально-економічних прав є право на працю. Така можливістьпередбачена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясуванняюридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що в свою чергувиконуються у вихідні дні, конкретизують інші положення чинного законавства. Що цеозначає?
Однимз найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначенийучасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконанавмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотнукористь не лише незалежній та правовій Україні, а й її нескоримому і трудолюбивомународу.
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, якимв свою чергу властивий майновий або особисто немайновий характер. Зокремазгідно з п. 1 ч. 2 ст. 71 КЗпП України вказана особа може залучатиокремих працівників до роботи у вихідні дні, в певних виняткових випадках, наприклад, заради відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій,епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків.
Таким чином,вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу відповідаютьюридичним нормам й моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасниктрудових правовідносин може застосувати окремих працівників до роботи, здійснюваної у вихідні дні, длявідвернення епізоотії, про що закріплено п. 1 ч. 2 ст. 71 КЗпП України.
