Рік війни
Ми пережили ще один рік війни. Найскладніший чи бодай перший з найскладніших. Адже перехідний період та відновлення, що наступлять після перемоги, не будуть легкими і ми маємо це усвідомлювати
Цей день - до якого в перші місяці повномасштабного вторгнення, не було впевненості що доживемо - настав.
Люди, що загинули та продовжують гинути, боронячи нас з вами та рідну землю, люди що свавільно вбиті чи закатовані ворогом - це ті рвані рани нашого народу та кожної окремої української родини, біль та пам’ять про які ми пронесемо через покоління.
Єдине, що ми можемо зробити для себе, для них та для прийдешніх поколінь - це остаточно перемогти, не допустити повторення, пам’ятати та добитися справедливості.
Тобто так, попереду ще багато нелегкої роботи, але ж нам з вами не звикати?
Згадуючи 24 лютого минулого року, натрапила на скріншоти своєї переписки (видно, зробила їх тоді аби не забути яким він був). Той день. Публікую лише один, ілюстративний, аби не бути голослівною, оскільки говоритиму зараз про доволі неочевидні (хоча кому як) речі:
- Доброго ранку, якщо можна так сказати…
- Листи у вас на підписі.
- Перемога буде за нами! Слава Україні!
Одним з основних завдань росії було, є і буде руйнування інституційної спроможності української державності. Це пов’язано із тим що:
а) в їхній парадигмі державність без “перших” конкретних осіб неможлива;
б) досвід попередніх загарбницьких воєн доводить, що в дечому вони такі праві.
Проте!
Державність неможлива без працюючих інституцій, а не за відсутності конкретних їхніх очільників. І тут очевидна логічна помилка русні. По-перше, в нас інституції здатні існувати самі по собі, як виявилось, і мій допис якраз про це. По-друге, наше громадянське суспільство здатне “підхопити” будь який блок “просівшої” державної інституції, а багато де здатне взагалі її замінити. Це наше щастя, люди які на це здатні, але це не привід “просідати” навіть у найскладніших обставинах для нас, посадовців.
Втім зараз не про це. Це розмова на перспективу і вона потребує окремих рефлексій.
В сучасному світі існує така політологічна концепція як Deep State.
По суті, це державні службовці. Не політичні призначенці або ж обрані представники народу, а представники умовної чиновницької аристократії, котрі, частіше за все, незмінно працюють в органах державної влади, а також є професіоналами вищого класу і досвідченими носіями справжньої інституційної пам’яті.
Саме поняття, точніше, його існування, відмічалося в багатьох країнах. Та й оцінка впливу існування цього явища доволі різна. В певних країнах це про, фактичного, “тіньовий уряд”, в інших це про збереження стійкості державних інституцій.
З однієї сторони саме Deep State є тим кістяком, котрий може звести нанівець спробу будь-якої реформи, з іншої - саме ці люди мають розуміння, що таке великі системи і як з ними потрібно працювати. Адже, давайте відверто, з мисленням об’ємом на МАФ - заводом керувати не вийде.
Для мене увесь минулий рік був, серед іншого, про український Deep State. Про людей, роботу котрих не зупинили звуки обстрілів, від котрих прокинулись вони та їхні діти. Про людей, які перебуваючи в Києві під постійними обстрілами, піклувались про те, щоб “робота була зроблена”, оскільки повномасштабне вторгнення вимагає “просто” ще більшої працездатності аніж 24/7.
Про людей котрі адаптувалися “в повітрі” до виконання неординарних задач, що почали сипатися звідусіль. Про людей, котрі почали робити усе, аби надавати українцям правову допомогу навіть у цих неймовірно жахливих умовах; аби продовжити комунікувати з міжнародними інстанціями та партнерами, пропонуючи їм нестандартні сценарії; самим приймати неординарні, необхідні та ризиковані рішення. Просто продовжили…
…продовжили те, що вони завжди уміли і вміють якнайкраще. Нести високу місію найвищої вірності - вірності інтересам свого Народу та своєї Держави. Так, у перші години та дні це могла бути інерція, але ж інерція не може тривати рік.
Колеги, сьогодні я хочу сказати вам “ДЯКУЮ” за усе, що ми з вами зробили в ті дні і продовжуємо робити сьогодні. Неймовірна честь бути крихітною частинкою цього недосконалого, часто неповороткого та опірного механізму.
Я щиро вдячна кожному та кожній з вас за те, що ви робите!
Слава Україні! Героям Слава!
- Євроінтеграція та реальність: діяти негайно Юрій Щуклін 14:20
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України Нісар Ахмад 13:33
- Ключові інструменти, які допоможуть виграти найскладніші перемовини: поради підприємцям Владислав Пʼявка 10:46
- Харасмент у школах: чому мовчати небезпечно і як створити безпечне середовище для дітей Олександра Нікітіна 10:40
- З чого почати масштабування і систематизацію бізнесу Олександр Висоцький 10:29
- Як зменшити пори на обличчі? Вікторія Жоль 10:21
- Чи варто боятися фінмоніторингу? Сергій Пагер 08:40
- Що означає бути громадянином? Дмитро Зенкін вчора о 09:44
- Дві нові "гарячі точки" в Азійському регіоні Георгій Тука вчора о 07:54
- Європейський вибір України: Як суспільство звільняється від пострадянського минулого Штефан Сабау 26.04.2025 23:00
- Дзеркальні кроки – основа переговорного процесу Сергій Пєтков 26.04.2025 07:28
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 26.04.2025 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв 25.04.2025 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський 25.04.2025 10:36
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька 24.04.2025 23:46
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді 458
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 127
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 111
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? 100
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею 99
-
Зрадник Сальдо отримав підозру за заволодіння Херсонською нафтоперевалкою
Бізнес 8734
-
Чому тепер Зеленський має козирі у переговорах, а у Трампа карти такі собі
Думка 7226
-
Скільки коштує стати блогером у 2025: реальні історії інфлюенсерок про старт, витрати та заробіток
Життя 4300
-
"Життя після 100 — не виняток, а нова норма": як тренд довголіття змінює наш підхід до краси
Життя 3731
-
Паліндром і Христина Соловій: вісім музичних новинок тижня
Життя 2906