Додаткове розслідування по-новому

Стільки галасу було перед прийняттям Кримінального процесуального кодексу України: і європейські стандарти, і заміна репресивного «старого» кодексу. Особливий наголос робився на тому, що ліквідується інститут додаткового розслідування, завдяки існуванню якого справи могли розслідуватись та розглядатись судами роками, а люди без вироку суду перебувати за гратами. Та будь-яке, навіть саме благе, починання можливо перетворити на суцільне жахіття. Варто лише доручити його реалізацію безвідповідальним виконавцям. Тому, навіть якщо кримінальний процесуальний закон не передбачає додаткового розслідування в кримінальних провадженнях, але у прокуратури є в ньому потреба – воно буде. 

Кримінальне провадження, в якому зараз приймаю участь, пройшло досить складний шлях: обвинувальний вирок, його скасування апеляційним судом з призначенням нового розгляду, повернення обвинувального акта прокурору, скасування ухвали про повернення обвинувального акта, знову повернення обвинувального акта прокурору та залишення цього рішення апеляційним судом без змін. І якщо скасовуючи ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору апеляційний суд вирішив і питання продовження строку тримання під вартою, то залишаючи ухвалу в силі вже не пішов на порушення закону і цей строк не продовжив. Отже, перед прокуратурою постала дилема: або діяти за законом, або будь-яким способом залишити людей за гратами. 

Звичайно, прокурори обрали друге. Ми з колегою були дуже здивовані, коли вже через два дні після прийняття рішення апеляційним судом, нас викликали до слідчого судді для участі в розгляді клопотань про продовження строків тримання під вартою підозрюваних. Я не буду описувати той, фарс, що тривав з опівдня майже до ранку. Він описаний в скарзі до Вищої ради правосуддя. Звичайно ж, слідчий суддя прийняв рішення, що було необхідне прокуратурі. Зараз я би хотів торкнутись саме того питання, як прокуратура поновила досудове слідство в цій справі. 

Під час відкриття стороною обвинувачення нам – стороні захисту – матеріалів кримінального провадження з’ясувалось, що заступник керівника місцевої прокуратури виніс постанову про відновлення досудового розслідування в кримінальному провадженні. При цьому він послався на статті 2, 7, 36, 110, 282 Кримінального процесуального кодексу України. Але ж наскільки таке рішення відповідає вимогам закону? Я вважаю, що не відповідає зовсім. І ось з яких причин.

Відсутність повноважень. 

В даному кримінальному провадженні заступник керівника місцевої прокуратури не є процесуальним керівником. Тому він діє як керівник органу прокуратури. Відповідно до частини 6 статті 36 та частини 1 статті 37 Кримінального процесуального кодексу України він наділений правом скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня, визначати прокурора у конкретному кримінальному провадженні. 

Пунктом 9 частини 2 статті 36 Кримінального процесуального кодексу України прокурор дійсно наділений правом приймати процесуальні рішення, у випадках, передбачених цим Кодексом. Однак, уповноважений він на це виключно в межах здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. 

Заступник керівника місцевої прокуратури, як вже зазначено вище, не є процесуальним керівником в даному кримінальному провадженні. Отже, він не уповноважений приймати подібні рішення. 

Відсутність передбаченої законом процедури. 

Згідно з вимогами частини 1 статті 282 Кримінального процесуального кодексу України зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. 

Тобто, відновлене може бути виключно зупинене досудове розслідування. У вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування не зупинялось, а закінчене направленням обвинувального акта в суд. 

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. 

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Тому ні про яке відновлення досудового розслідування не може бути й мови. 

Ось так, не надто напружуючи мозок, прокурори своїми рішеннями зводять нанівець роботу законодавчого органу. І всі стандарти, гарантії та запобіжники, про які так багато сказано і написано, залишаються лише деклараціями.