Визнання податковим органом(!) недійсності правочину: законно чи ні?
Чи передбачена Законом можливість визнання фіскальним органом правочину нікчемним або фіктивним, на підставі припущень, що відповідні господарські операції платника податків, були здійснені без наміру створення правових наслідків?
Увідповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексуУкраїни встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, якаполягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правовогоакта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різнихнормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування правта обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактуєтьсяна користь платника податку.
Зазначенанорма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метоюформування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаютьсясформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган непозбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідностізадекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковомуобліку фактичним обставинам.
Прицьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме наконтролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формуванняданих податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильностіскладення та достовірності первинних документів.
Умовоюдля визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави тасуспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Прицьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину єпосадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слідустановити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчиненняпротиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умиселвиник, тощо.
Відповідна правова позиція відображена уІнформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11.
Стаття 207 Господарського кодексу України встановлює, щогосподарське зобов'язання яке не відповідає вимогам закону, або вчинено зметою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладеноучасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарськоїкомпетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї ізсторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністюабо в частині.
Заналізу змісту статті 20 Податкового кодексу України вбачається, що фіскальнійслужбі відповідно до покладених на неї функційта повноважень не надано право щодо встановлення фіктивності діяльностісуб'єкта господарювання.
Увідповідності до положень ст. 55-1 Господарського кодексу України наявністьперелічених у ній ознак фіктивності діяльності підприємства може бути лишепідставою для звернення до Суду для визначення фіктивного характеру діяльностіпідприємства.
Тобто,законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочинунікчемним або фіктивним характеру діяльності підприємства в цілому під час проведенняперевірки суб’єкта господарювання на підставі припущень, що відповіднігосподарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено безнаміру створення правових наслідків.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного Суду України №742/11/13-11від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійсненнягосподарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо міжучасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошовихзобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, якіукладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг якихдекларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгуплатником податку.
При цьому, відносини міжучасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не маютьбезпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції,вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та йогобезпосереднім контрагентом.
Як зазначено в Ухвалі ВищогоАдміністративного Суду України від 19.11.2013 року у справі № К/800/1821/13: «…податковезаконодавство не ставить в залежнiсть податковий облiк (стан) певного платникаподатку вiд iнших осiб, вiд фактичної сплати контрагентом податку до бюджету,вiд перебування постачальника за юридичною адресою, а також вiд йогогосподарських та виробничих можливостей,оскiльки питання вiднесення певних сум податку на додану вартiсть доподаткового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та незалежить вiд розрахункiв з бюджетом третiх осiб».
Окремуувагу вважаю з акцентувати на рішенні Вищого адміністративного суду України від14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12 яким було встановленийфакт перевищення своїх службових повноважень фіскальним органом - податковоюінспекцією в частині визнання недійсності (фіктивності) угоди, тільки напідставі свого рішення.
Крім того, відповідно до постанови ПленумуВерховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу нанаступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягаєрозгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтисяокремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьомувипадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемністьправочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсностіправочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваногоправочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемностіправочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Таким чином,навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають праволише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів,отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересамдержави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність».
Враховуючи зазначене суд чітко констатував, що інший підхід потенційно буде виключнозловживанням, тобто надасть можливість посадовим особам державних органів навласний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) беззвернення до суду, що не є неправильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крімтого, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановленняпротиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказувавЄвропейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 9 січня 2007 року урішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема упостанові № 21-1578 від 13.01.2009 року.
ВерховнийСуд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності,не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тимбільше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства наздійснення господарської діяльності.
Вищенаведенийвисновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявленняподатковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платникаПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щобстягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд,прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) цене мало б.
Отже, Європейськийсуд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальностіплатника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнаватинегативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв вчора о 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський вчора о 10:36
- З чого починати описувати бізнес-процеси? Жанна Кудрицька 24.04.2025 23:46
- Неустойка за неповернення майна з оренди: між штрафом та пенею Дмитро Шаповал 24.04.2025 13:56
- Стягнення шкоди з закладу освіти та батьків внаслідок пошкодження ока дитині Артур Кір’яков 24.04.2025 13:11
- СЗЧ – вихід з ситуації є Сергій Пєтков 24.04.2025 10:18
- Декілька ФОП: оптимізація податків чи дроблення бізнесу? Сергій Пагер 24.04.2025 09:07
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі Галина Скіпальська 23.04.2025 17:02
- ПРРО як шлях до детенізації бізнесу та збільшення надхожень у бюджет Андрій Сухов 23.04.2025 11:59
- Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля Сергій Пєтков 23.04.2025 10:18
- 100 днів, які не повернули мир в Україну Дмитро Пульмановський 23.04.2025 10:15
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 22.04.2025 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 22.04.2025 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 22.04.2025 10:27
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи 139
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям 103
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? 93
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 93
- 100 днів, які не повернули мир в Україну 84
-
Виробництво шоколаду та ковбас під загрозою через блокування імпорту ароматизаторів
Бізнес 16071
-
У Вашингтоні вже розуміють, що не зможуть лише самотужки домогтися миру
Думка 11591
-
Трамп поспішає, бо і допомагає Кремлю, і штовхає його в економічну прірву одночасно
Думка 10603
-
А що ж Україна — де її винагорода за жертви і героїчний спротив
Думка 9055
-
Гормональні підказки після 30: коли втома, дратівливість і зайва вага — це не випадковість
Життя 7587