Ліквідація неплатоспроможного банку: виявлення нікчемних правочинів

Протягом 2014-2016 років кількість банків в Україні зменшилась майже на третину. Постраждалими у цій ситуації є не тільки банки, а й вкладники цих банків.

Протягом 2014-2016 років кількість банків в Україні зменшилась майже на третину. Постраждалими у цій ситуації є не тільки банки, а й вкладники цих банків.

Загалом, згідно даних Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі – ФГВФО/Фонд) наразі у ліквідації перебуває 78 українських банків. Найвідоміші з них: «Банк Михайлівський», «КБ «Хрещатик», «Банк «Софійський», «Банк «Фінанси Та Кредит», «Дельта Банк».

Така незадовільна ситуація з банками породила за собою велику кількість проблем та зменшила рівень довіри населення до банків.

На практиці, основними проблемами, з якими стикаються вкладники, коли бажають отримати кошти по своїм вкладам, є невключення їх до Переліку й Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування. Це у свою чергу породжує відмову у виплаті гарантованої суми.

За законодавством України, Фонд здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом введення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов’язань неплатоспроможного банку.

Початком процедури ліквідації неплатоспроможного банку є введення в ньому тимчасової адміністрації та запровадження перевірки вчинених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації правочинів на їх нікчемність.

Тимчасова адміністрація у межах наданих їм повноважень з виявлення нікчемних правочинів надсилає вкладникам повідомлення про нікчемність правочинів (якщо виявляє такі) посилаючись на ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі - Закон №4452-VI), а також посилаючись на відповідні статті Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду на етапі тимчасової адміністрації вчиняє наступні дії:

1) складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону;

3) забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними;

4) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Однак, як виявилось на практиці повідомлення про нікчемність, які розсилаються вкладникам не завжди обґрунтовані належним чином.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто, такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Ліквідаторами банків ігнорується певна категорія фактів при виявлені нікчемних правочинів.

Але навіть, якщо ви і отримали такий лист з повідомленням про нікчемний правочин, не поспішайте впадати у відчай, адже рішення Фонду можна оспорити та довести свою правоту.

Напрацьована судова практика з вирішення таких спорів в своїй більшості позитивна, тобто захищає інтереси позивачів (осіб, яких повідомили про нікчемний правочин).

Так, наприклад у справі №819/2132/15 ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року, судом встановлено, що у повідомленні скерованому позивачу про нікчемність правочину відсутня конкретна підстава для визнання договору банківського вкладу (депозиту) нікчемним.

Тобто, судом було встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що банк уклав нікчемний правочин з позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судді визначили вірно, що Уповноваженою особою Фонду не доведено, що укладений правочин носить ознаки нікчемності в розумінні певної частини ст. 38 Закону № 4452-VI, або визнаний недійсним в судовому порядку.

Аналогічний висновок зроблено і в ухвалі Вищого адміністративного суду України (справа № 822/6039/15 від 08 квітня 2016 року):

«Суд також зазначив, що договір банківського вкладу (депозиту), укладений позивачем з банком, є дійсним, оскільки був укладений до запровадження у ньому процедури тимчасової адміністрації, а його нікчемність з матеріалів справи не встановлено, як і не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачено ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI, та не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) має ознаки нікчемного правочину; доказів щодо визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку також не надано».

Так само, при виявлені нікчемних правочинів уповноважена особа ФГВФО може надіслати повідомлення про нікчемний правочин посилаючись на те, що кошти на вкладний рахунок особи були переведені (зараховані) з поточних рахунків інших осіб.

Судова практика з приводу цього питання вказує, що, Фонд гарантування вкладів не може відмовити вкладнику у виплаті із підстави не визначення походження коштів, а саме що вкладом повинні, бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (постанова Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2016 року, у справі № 800/46158/15).

Третьою розповсюдженою проблемою є - не внесення уповноваженою особою Фонду відомостей до Переліку й Реєстру вкладників, про осіб, які мають право на відшкодування.

Однак, судова практика і у цій категорії спорів, у своїй більшості, захищає інтереси позивача.

Наприклад думка суддів, яка була висвітлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К/800/35399/15 від 04 лютого 2016 року, говорить про те що, відповідачем (ФГВФО) не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Тобто, відповідачем не доведено і точно не указано існування встановлених статтею 26 Закону №4452-VI, підстав для не відшкодування коштів позивачу.

Отож, підсумовуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що працівники Фонду, при перевірці/виявлені нікчемних правочинів – роблять це не дуже ретельно. І не завжди, під час здійснення такої перевірки, якісно та професійно (відповідно до норм чинного законодавства України) аргументують свою правову позицію.

Тому, якщо ви й отримали повідомлення про нікчемність правочину, немає потреби панікувати, а потрібно сміливо звертатися до суду за відновленням свого порушеного права. Адже на сьогоднішній день напрацьована відповідна база «позитивних» судових рішень на користь позивача.