Хочеш добре виглядати, не треба нервувати
Так звучить головна максима діяльності професора Олени М'яловицької.
Виявляється, що й доктори-цілителі, як усі земні сьогосвітні люди, мають свої дні народження і не спустилися з небес, як іноді таке здається, коли вони стоять над нами у білих халатах, а виросли з-поміж нас. Хоча їх вердикт і слово є суворіші закону. Он моя теща Лариса Михайлівна, котрій нинішнього березня вже поминуло 94-и, як «Отче наш» пам’ятає кожне слово, яке мовила їй при розмові доктор Лєна, насправді відомий професор пані М’яловицька. І строго виконує вона всі мудрі і бальзамічні настанови лікаря. Бабуся ніколи й нізащо не порушить жодної установки, даної Оленою Анатоліївною. Доктор – світило в неврології, готувалася до професійного фаху, захищала свою першу наукову роботу кандидатську дисертацію, в Інституті Геронтології Національної академії наук України, себто, закладі, котрий досліджує тривалість життя людини і впливи на нього околишнього середовища. А за справжній знак якості професійного майстра для нашої Лариси Михайлівни від пані М’яловицької є те, що мила й чарівна Олена Анатоліївна, подруга її дочки, впевнено і красиво веде по життю свого батька-фронтовика – Анатолія Володимировича М’яловицького, завжди cвіжим і бадьорим, повним творчої наснаги й сил, як молодого огірочка з росяної грядки, хоча всередині нинішнього літа йому вже має виповнитись усі 95-ть. Він і по нині пише кмітливі, цікаві книги, як молодий леґінь, як кажуть, залюбки брикає по саду, що виростив і доглянув зять його молодшої дочки.
В Олени Анатоліївни нині ювілей. Думаю, що вітатимуть її сотні порятованих нею людей, їхні родичі. Доктор така людина, зустріч з якою, думаю, запам’ятовується багатьом. Особливо ж вдячні їй учні-науковці, яких уже чимало наплодилося за роки багатолітньої медичної практики, окремі з яких уже повиростали до рівня фахівців високого ступеня. А скільки ж у неї вихованців за кордоном, по всіх країнах та континентах. Професор М’яловицька основну частину своїх занять у Національному медичному університеті імені О. Богомольця веде англійською. І жоден поважний світовий науковий семінар, симпозіум з проблем неврології не обходиться без неї. Вона є крупним гравцем на полі дослідження однієї з найскладніших людських болячок – розсіяного склерозу, так що її слово на таких зібраннях є просто обов’язковим науковим атрибутом. Її виступів чекають на світових конгресах… Тому Олена Анатоліївна доволі часто в тривалих наукових поїздках…
Одначе, думаю, для нинішньої ювілярки не стільки важливі слова з трибун і публікації у пресі, як думка колег, тих, хто звертається до неї по допомогу.
В останній місяць минулого року потрапив я до клініки «Феофанія», заходився міняти кришталик ока на грайливе американське скельце. І поселили мене на стаціонарі до палати, де вже мешкав гусарського типу дідуган. Йому вже на носі було всі 88-ім, а він прибув робити нові очі. Представився: «Юрій Павлович!»
Пішли ми вранці з ним на сніданок. Він наливає чай, я ще раз оглянувши його статечну, зростом заледве не під два метри фігуру, запитую:
-А чим ви займалися, ким і де працювали?
- Я й нині тружуся, - лукаво з прищуром, відповідає. - Маю фах невропатолога…
- А таку вашу колежанку, як Олену М’яловицьку знаєте?
- Лєночку?! – Юрій Павлович розквітає милою посмішкою, ллє окріп поза чашку. – Хто ж її не знає… І кожен від того тільки багатший і щасливіший. Бо вона – це наша справжня професійна енциклопедія: Олена Анатоліївна все в нашому складному ремеслі знає. І про симптоми, і про хвороби, про ліки. Я коли з нею колись працював, всі її тоді буквально боготворили, така вже ж вона людяна й високопрофесійна людина. Справді доктор медицини з заголовної літери… І дня такого немає, щоб вона сама не вчилася, не читала щось новеньке, свіженьке з нашого професійного калібру, не поспішала кудись у Європу, світ когось там послухати, поспілкуватись… Мало в Україні фахівців її рівня…
Із усім відомих глобальних, планетарних причин ми нині з моєю Ольгою Іванівною не маємо фізичної змоги поїхати і особисто привітати чарівну ювілярку, тому засилаємо до її господи віртуальне і щиросердне вітання – гімн коханню – вічно нержавіючу пісню Орфея французького шансону Сальваторе Адамо «Падає сніг».
Друже мій, Анатолію Івановичу! Бережи нам великого доктора, вона, як ця пісня, потрібна людям!!!
Отож, вітаємо і даруємо нев’янучий шедевр - https://www.youtube.com/watch?v=hB7RHsDA1CQ
***
На фото: доктор медичних наук, професор Олена Анатоліївна М'яловицька, нинішній красивий Ювіляр.

- Тримай стрій. Бо за спиною – Україна Дана Ярова вчора о 11:07
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід Наталія Павлючок вчора о 09:48
- Как уменьшить долги за коммуналку, если вы были за границей или не жили дома Віра Тарасенко 23.06.2025 19:28
- Бухгалтерські документи як доказ: як працює судова експертиза Олексій Ільченко 23.06.2025 16:45
- Енергетична автономія бізнесу: як встановити й підключити власну електростанцію у 2025 Ростислав Никітенко 23.06.2025 13:51
- Розмежування судових економічних експертиз: спеціальності 11.1, 11.2, 11.3 Юрій Григоренко 23.06.2025 12:00
- Коли держава робить вигляд, що не чує, ми вчимося кричати Дана Ярова 23.06.2025 11:35
- Банкрутство компанії: покрокова процедура Альона Пагер 22.06.2025 23:16
- Невидима межа між формальністю і правом: коли уважність важить більше, ніж доступ до суду Світлана Приймак 22.06.2025 20:11
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій Тетяна Огнев'юк 22.06.2025 18:13
- Право на освіту і обов’язок захищати державу: як знайти баланс? Анна Даніель 21.06.2025 10:22
- Велике крадiвництво № 4 Володимир Стус 20.06.2025 19:53
- Наша війна надовго.... Володимир Горковенко 20.06.2025 14:03
- Мезонінне інвестування в девелопмент: як не стати власником недобудови Роман Бєлік 19.06.2025 21:04
- Реформа ДПП як шанс залучити приватний капітал до відбудови Галина Янченко 19.06.2025 16:22
- Дискреція не без меж: перші рішення на користь кандидатів до апеляцій 1535
- Множинне громадянство: що змінює новий закон і які ризики він несе Україні 266
- Мезонінне інвестування в девелопмент: як не стати власником недобудови 160
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 156
- Право на освіту і обов’язок захищати державу: як знайти баланс? 105
-
Фізична втома ні до чого – "правило п’яти хвилин" допоможе впоратися з ментальним виснаженням
Життя 9547
-
Трансжири, "Е-шки" і фальшива екопродукція: як читати етикетки на продуктах
Життя 7681
-
Що буде з Україною без зброї США. Три сценарії та нова роль Європи
5609
-
Шпаргалка молодості: як визначити свій тип старіння шкіри та відстрочити дедлайн вікових змін
Життя 4462
-
Ядерна точка біфуркації: завдання для України
Думка 4332