Фінансовий моніторинг банку. Блокування банком картки / рахунку і протидія цьому

Стаття про основні правила фінансового моніторингу банками, індикатори ризиковості клієнта та підозрілості операцій

Слід почати з того, що причини для «блокування» карток, а точніше – грошових коштів на рахунках, бувають різні. Так само і різна правова природа та підстав для цього.

Статтею 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»[1] визначено, що арешт на кошти, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою виконавця, або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту. Зупинення видаткових операцій за рахунками здійснюється в разі накладення арешту, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»[2].

Арешт на кошти на банківському рахунку може бути накладений виконавцем (тобто тоді, коли вже виконується рішення про стягнення з володільця рахунку певної суми), судом у якості забезпечення позову, а також у межах кримінального провадження.

А ось для зупинення видаткових операцій по рахунках рішення суду про арешт не потрібне, оскільки такі заходи відбуваються у межах фінансового моніторингу, який здійснюється на підставі вищевказаного закону як превентивна міра (прим. авт. для спрощення сприйняття будемо його називати Законом про протидію відмиванню коштів).

Фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються задля протидії та запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом[3], тобто з метою протидії процесу перетворення злочинно здобутих коштів на легальні (або надання їм такого вигляду).

Закон називає легалізацію коштів також відмиванням, і цей термін більш знайомий і зрозумілий, а тому в цій статті будемо вживати саме його.

Відмивання коштів (на заваді чому і стоїть фінансовий моніторинг) – приховування чи маскування незаконного походження доходів, або того, звідки вони отримані.

Наприклад, справжнє джерело отримання коштів – торгівля наркотиками або хабарі. Але для того, щоб ними спокійно користуватися та розпоряджатися зловмисники можуть зареєструвати ФОП та зараховувати на рахунки ФОПа кошти під виглядом оплати за надані послуги чи виконані роботи. З них буде сплачено невеликий єдиний податок, після чого гроші набувають вигляду «легальних», оскільки отримані від підприємницької діяльності. Далі їх можна знімати, використовувати для оплати товарів, інвестувати, позичати тощо. Схем легалізації десятки, це найпростіший приклад.

Банки відповідно до ч.2 ст.6 Закону про протидію відмиванню коштів є первинними суб’єктами фінансового моніторингу (одним з таких суб’єктів).

Здійснюючи фінансовий моніторинг, банки застосовують ризик-орієнтований підхід, аналізуючи, наскільки «ризиковим» є клієнт (платник, отримувач коштів, володілець рахунку тощо) та конкретні операції, що ним здійснюються.

Наприклад, до категорії клієнтів з високими ступенем ризику Закон відносить:

- осіб, до яких застосовані санкції;

- публічних діячів та політично значущих осіб;

- резидентів офшорних зон та країн, що не здійснюють заходи з протидії та запобігання легалізації грошових коштів, здобутих злочинним шляхом[4];

- громадян та юридичних осіб-резидентів держави-агресора;

- клієнтів, щодо яких встановлено, що їх кошти походять з держави-агресора.

Критеріїв ризиковості набагато більше, вони затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 р. №465.

«Пройдемося» по деяких індикаторах (показниках) ризиковості клієнта та банківських операцій:

- клієнт не звично для себе використовує при здійсненні операції посередників, особливо з числа членів родини та родичів (наприклад, у раніше виконуваних операціях платником чи отримувачем виступає батько, тесть клієнта);

- клієнт відчуває себе некомфортно під час надання інформації про активи чи джерело походження активів;

- клієнт не може або не бажає пояснити причини ведення справ у певній країні;

- операції з перерахування коштів у країну, з якою клієнт не має ділових зв'язків;

- постерігається нетиповий для клієнта рух готівкових коштів або грошових переказів з рахунка/на рахунок, здійснення великої кількості електронних переказів (той самий приклад з швидкою реєстрацію у якості ФОПа рідну особу, коли одразу після її реєстрації на рахунки ФОПа зараховуються сотні тисяч, тоді як до цього успішний підприємець був пенсіонером і звичними для нього операціями були зарахування пенсії та оплата комунальних послуг);

- здійснення діяльності у «ризикових» сферах (які часто використовуються для відмивання злочинних грошей), таких як: виробництво та/або торгівля зброєю, боєприпасами, військовою технікою; діяльність у сфері публічних закупівель; будівництво та великі інфраструктурні проекти; діяльність з охорони здоров'я; гірничо-видобувна діяльність; організація та проведення азартних ігор; операції з нерухомістю, торгівля предметами розкоші, антикваріатом, творами мистецтва, дорогоцінними металами та камінням; діяльність, пов'язана з кріптовалютою; фіктивна діяльність громадських організацій;

- здійснення незвично великих (по сумах), непритаманних, складних фінансових операцій (за кількістю «проводок», учасників операцій);

- місце проживання клієнта зареєстроване в готелі або взагалі не зареєстроване;

- наявні факти неодноразової зміни прізвища, імені та/або по-батькові клієнта;

- накладення арешту на активи клієнта у кримінальному провадженні;

- наявність інформації про зв’язки клієнта з країною-агресором;

- переказ коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору;

- регулярне одержання/надання/повернення фінансової допомоги, позик, кредитів та інших запозичень (Еріх Марія Ремарк назвав цей ризик «Життям у позику»);

- велика частка готівкових операцій, що є невластивим для відповідного виду діяльності клієнта.

Як зазначалося, перелік ознак ризиковості значно більший, з його повним змістом можна ознайомитись за посиланням.

Очевидно, що чим вище ризик клієнта, тим більш посилені заходи ідентифікації, верифікації, перевірки діяльності та доходів клієнта будуть здійснюватися банком.

І навпаки, банк має право здійснювати спрощені заходи перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими є низьким.

Здійснення ризикових операцій (або здійснення операцій за участю ризикового клієнта) є підставою для того, щоб у банку виникла підозра щодо їх легальності.

Банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу, зобов’язані (у тому числі):

- здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів;

- забезпечувати моніторинг операцій на предмет їх відповідності наявній інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи інформацію про джерело коштів, пов'язаних з операцією;

- за дорученням спеціально уповноваженого органу[5] зупиняти проведення або забезпечити моніторинг фінансової операції відповідної;

- за рішенням Держфінмоніторингу зупиняти проведення видаткових фінансових операцій або забезпечити моніторинг фінансової операції.

Банки мають здійснювати належну перевірку клієнта (як один з етапів фінансового моніторингу) у випадках:

- встановлення ділових відносин;

- наявності підозри;

- здійснення платіжних операцій без відкриття рахунка;

- проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень;

- виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта.

Банк мають право витребувати, а клієнти зобов'язані подати інформацію (документи), необхідну для здійснення перевірки. Мова йде про дані і документи, на підставі яких банк може ідентифікувати клієнта, всіх сторін фінансової операції, її суть, підстави для здійснення перерахувань.

Перевірка банком клієнта включає:

- ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника);

- встановлення кінцевого бенефіціарного власника (для юридичних осіб), у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи;

- встановлення (розуміння) мети та характеру фінансової операції;

- моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнта;

- забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

Отже належну перевірку клієнта банком можна віднести до триваючого процесу, а не разового. Цим і обумовлюються отримання більшістю клієнтів банків повідомлень про необхідність актуалізації даних про себе, надання документів про себе, доходи тощо щонайменше раз на рік.

Фінансовому моніторингу підлягають порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність).

Операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень за наявності однієї або більше таких ознак:

- якщо хоча б одна із сторін - учасників операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім'ї та/або осіб, пов'язаних з політично значущими особами;

- платіжні операції з переказу коштів за кордон;

- фінансові операції з готівкою.

Водночас, фінансові операції незалежно від їх суми вважаються підозрілими, якщо банк має підозру, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму.

Своєю чергою, для цілей фінансового моніторингу підозра - припущення, що ґрунтується аналізі інформації та може свідчити про те, що операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов'язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму, вчиненням іншого кримінального правопорушення або «підсанкційного» діяння.

Як бачимо, визначення підозрілих операцій та безпосередньо суті підозри є доволі обширними, не вичерпними і не досить конкретними.

У зв’язку з цим, у двох однакових ситуаціях, для одного банку конкретна операція може не викликати підозри, інший же зупинить її проведення або взагалі відмовить клієнту у встановленні ділових відносин, мотивуючи це підозрілістю операції або надвисокою ризиковістю клієнта.

Банк не лише має право, а зобов'язаний негайно, без попереднього повідомлення клієнта, заморозити активи, пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням (про що повідомити Службу безпеки України). До речі, перелік осіб, пов’язаних з тероризмом, оприлюднений і постійно оновлюється, подивитися можна за посиланням.

Крім того, банк має право зупинити здійснення операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов'язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення злочину.

Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні. Держфінмоніторинг може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити банк, а також правоохоронні органи.

Вичерпного конкретного переліку підстав для «блокування картки», зупинення здійснення операцій немає, адже такі підстави все одно зводяться до підозр у легальності їх проведення і законності походження самих коштів.

Тобто, мова йде про право банку це зробити у випадку, коли операція вважається підозрілою, клієнт наділений певними ознаками ризиковості і не може пояснити суті та характеру операції, джерела походження коштів (активів).

Можна констатувати, що клієнти банків мають звикати до практики надання пояснень і документів з приводу власних статків, джерел надходження коштів або активів, а також суті конкретних банківських операцій (підстав для їх здійснення). Невиконання цих вимог банку може мати своїм наслідком банальне припинення обслуговування клієнта у банку.

За даними Держфінмоніторингу[6], оприлюдненими на Урядовому порталі[7], за І квартал 2023 року до правоохоронних органів направлено 307 матеріалів за результатами моніторингу фінансових операцій. Сума операцій, які можуть бути пов’язані з легалізацією «злочинних» коштів, становить 22,6 млрд гривень. Водночас, за цей же період фінансових операцій та заблокованих коштів становить в еквіваленті 1,3 млрд гривень.

Таким чином, не всі підозрілі операції блокуються. Але матеріали щодо них, як бачимо, становляться предметом інтересу правоохоронців.

До заходів з протидії «блокуванню» можна віднести: декларування доходів, надання банку відомостей про доходи і джерело їх отримання, здійснення порогових операцій з наданням банку документів про правові підстави для їх проведення, ідентифікація сторін транзакцій.

P.S.

Невдовзі після написання цієї статті Правлінням Національного Банку України[9] було прийнято Постанову 05.09.2023 №110 «Про затвердження Змін до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу», якою посилені заходи фінансового моніторингу банками операцій клієнтів. Так, передбачено, що банк до встановлення відносин з клієнтом має встановити його фінансові можливості здійснювати заявлений клієнтом обсяг фінансових операцій. Іншими словами: коли при відкритті рахунку, оформленні картки Вам задають питання щодо очікуваного обсягу (сум) транзакцій на місяць, «це нормально», а тому логічним є декларування такого обсягу операцій «із запасом» (наприклад, на випадок вартісних придбань або приємних за обсягом надходжень).

Крім того, у випадку перевищення максимальної суми операцій, заявленої клієнтом, банк має протягом 10 робочих днів проаналізувати його фінансові можливості виконувати операції та за необхідності з’ясувати причини перевищення. Водночас, банки мають право і не робити цього відносно фізичних осіб, які здійснюють «звичайні» операції в обсязі, що має «раціональне обґрунтування». У даному випадку «звичайність» операцій та раціональність обґрунтування – суб’єктивні поняття.

Більше того, перевищення заявленої клієнтом максимальної суми операції у 3 та більше разів (на місяць), а також нетипова активність по рахунку є ознаками підозрілості операцій. В свою чергу, банк має право відмовити у проведенні таких транзакцій.

Примітки:

[1] Закон про банки 

[2] Закон про протидію відмиванню коштів 

[3] Доходами, одержаними злочинним шляхом, Закон визначає будь-які активи, внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості.

[4] Зокрема, до них відносяться: КНДР, Іран та М’янма

[5] Таким органом є Державна служба фінансового моніторингу України 

[6] Державна служба фінансового моніторингу

[7] За І квартал 2023 року Держфінмоніторингом передано до правоохоронних органів матеріали на суму 22,6 млрд грн | Кабінет Міністрів України

[8] Інформування про результати роботи Держфінмоніторингу за І квартал 2023 року

[9] далі - НБУ