Виховання дітей як найміцніший зв’язок між щасливим подружжям і найслабша позиція у спорі нещасливого подружжя.
Виховання дітей якнайміцніший зв’язок між щасливим подружжям і найслабша позиція у спорінещасливого подружжя
Як би гарно Ви недомовились про правила шлюбу і правила розлучення з Вашим партнером, виписали якісно шлюбний контракт іврегулювали всі майнові (фінансові) питання, Ваші взаємовідносини як батьківдитини ніколи не будуть прогнозовані на всі 100% і є одним із найслабших місцьдля кожного під час виникнення всіляких спорів: чи то розлучення, чи режимокремого проживання, чи поділ майна.
Першим питанням, якепотрібно з’ясувати, є питання про те, який закон буде визначати Ваші права таобов’язки як батьків дитини.
Дитина народжена в Українівід батьків один з яких є громадянином України, а інший іноземцем, єгромадянином України. Закон про міжнародне приватне право чітко встановлює, що особистимзаконом дитини є закон тієї держави, громадянином якої вона є.
Якщо закон країнигромадянства іншого з батьків також буде визнавати дитину громадянином, топріоритет матиме право тієї держави з якою у дитини тісніший зв’язок (проживаєбільшу частину часу, навчається).
Вам потрібно чіткорозуміти, що Ваші взаємовідносини із мамою/татом – громадянином України щодовиховання дитини народженої в Україні, питання прав та обов’язків відноснодитини, будуть регулюватись національним законодавством України.
Чинний закон передбачає, щочоловік та жінка мають рівні права та обов’язки як батьки дитини, незалежно відтого, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками,проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняєвід обов'язків щодо дитини.
Це означає, що батько тамати повинні в однаковій мірі брати участь в утриманні дитини (фінансовезабезпечення, догляд) та у вихованні дитини.
Офіційно в Україні не існуєзаконодавчого пріоритету батька чи матері у питаннях виховання дитини івизначення місця її проживання.
Проте, у разі виникненняспору, зокрема, про те з ким із батьків повинна проживати дитина в разі їхокремого проживання, суди частіше стають на сторону матері. Такі рішеннямотивовані також положеннями Декларації прав дитини, прийнятою Генеральноюасамблеєю ООН 1959 року. Так, принцип 6 Декларації передбачає, що дитина ні прияких обставинах не повинна розлучатися з матір’ю, крім виняткових обставин.
Практика нашої компанії всфері сімейного права показує, що ефективним інструментом для врегулювання правта обов’язків осіб – батьків дитини між собою та відносно дитини є договір провизначення місця проживання, утримання та виховання дитини.
Укладаючи договір батькиможуть домовитись на майбутнє щодо всіх питань, які можуть становити ризик увипадку спору між ними.
Ми рекомендуємо у письмовому договорі викласти такі умови: з ким буде проживати дитина у випадку розірвання шлюбу батьків або встановлення режиму окремого проживання; яку участь у забезпеченні рівня життя дитини буде приймати той з батьків, хто проживає окремо (аліменти, фінансова участь у інших витратах, інше); на яких умовах буде реалізоване право того, хто живе окремо на спілкування з дитиною, відвідини, виховання.
Закон дозволяє домовитись івикласти у договорі різноманітні питання взаємовідносин батьків. Єдинеобмеження, яке буде перевіряти юрист, - чи відповідають домовленості і умовидоговору інтересам дитини. Договір повинен забезпечити чоловіку та жінціпередбачуваність розвитку їх взаємовідносин як батьків, а дитині – можливістьповноцінного виховання і фінансового забезпечення відповідно до її віку.
Договір дозволяє, по-перше,врегулювати розмір фінансової участі того з батьків, хто проживає окремо, вутриманні дитини. Тобто, сторони договору можуть домовитись про тверду грошовусуму утримання, підстави для її перегляду, підстави для додаткових витрат понадобумовлену суму. А, по-друге, укладений договір надасть можливість застосовуватиспрощену процедуру захисту Ваших прав у випадку їх порушення.
Одним ізпроблемних моментів, що може викликати суперечки між батьками дитини є питаннявиїзду дитини за межі України. Як і у багатьох країнах Європейського Союзу,закон України передбачає, що дитина може виїжджати за межі України з одним ізбатьків при наявності письмового посвідченого нотаріально дозволу другого збатьків на таку поїздку. Такий дозвіл повинен містити відомості про країнупризначення та строк поїздки. При цьому, такий дозвіл необхідний незалежно відтого, чи перебувають батьки в шлюбі, чи проживають окремо.Вказане обмеження покликане забезпечити реалізацію контролю батьками за пересуваннямдитини, а також на превенцію випадків викрадення дітей.
Чинний закон і судовапрактика не дозволяють наразі домовитись один раз на майбутнє до досягненнядитиною повноліття про надання абсолютного дозволу на виїзд за кордон, але увипадку визначення батьками у договорі умов про подорожі дитини за межі Україниз одним із батьків, це значно спрощує процедуру судового дозволу на виїзд, якийбуде необхідним у випадку ненадання його другим з батьків.
Договір між батьками ,відповідно до статей 109, 157 Сімейного кодексу України, повинен бутипосвідчений нотаріально.
Договір діятиме додосягнення дитиною повноліття, якщо сторони не домовились про інший строк йогодії.
Сторони договору маютьправо вносити зміни та доповнення до договору за взаємною згодою. Всі зміни тадоповнення повинні бути письмово оформлені та посвідчені нотаріально.
Рекомендуємо Вам приприйнятті рішення про батьківство ще до народження дитини визначити, який законбуде для Вас сприятливим у питаннях прав та обов’язків батьків. А ставшибатьками домовитись про права та обов’язки у питанні виховання та утриманнядитини.
