Запровадження обов'язкового декларування доходів і майна в Україні – питання досить дискусійне. Не секрет, що законодавство України щодо оподаткування доходів фізичних осіб містить численні недоліки.
Запровадження обов'язкового декларування доходів і майна в Україні – питання доситьдискусійне. Не секрет, що законодавство України щодо оподаткування доходів фізичних осіб міститьчисленні недоліки. Навіть багаторічні дискусії, що ведуться серед фахівців, досі не привели до змін уданій галузі. Тому є надія, що запровадження обов'язкового загального декларування доходів і майнав Україні може стати причиною посилення уваги до цих проблем як з боку самих платників податків,так і з боку законотворців та податківців.
Найболючішим є питання, що стосується оподаткування доходу, нижчого за середню заробітнуплату. Стаття 169 Податкового кодексу України (ПКУ) передбачає зменшення бази оподаткуванняна суму податкової соціальної пільги. У 2013 році заробітна плата, до якої застосовується податковасоціальна пільга, за певних умов, обмежена сумою в 1610 грн. на місяць. При цьому сума, на якузменшується оподатковуваний дохід, становить 573,50 грн. на місяць. У разі одержання мінімальноїзаробітної плати (1147 грн. на місяць у січні-листопаді 2013 р.), при вирахуванні податковоїсоціальної пільги після сплати податку на доходи дана особа одержить дохід, що є нижчим запрожитковий мінімум. Отже, сьогодні оподаткування мінімальної заробітної плати призводить дотого, що держава вилучає частину доходу, не забезпечуючи навіть мінімальні потреби людини. Данепитання загострюється, якщо у розрахунки включити потреби інших членів сім'ї платника податку.Наприклад, прожитковий мінімум працездатної особи у січні-листопаді 2013 р. становить 1147 грн.на місяць, а прожитковий мінімум її дитини віком від 6 до 18 років – 1210 грн. на місяць. Якщо дохідодинокої матері/батька перевищує 1610 грн. на місяць у 2013 році, податкова соціальна пільга взагаліне застосовується. Однак очевидно, що дохід даного платника податку не повинен оподатковуватисяподатком на доходи, поки він не перевищить прожитковий мінімум даної сім'ї (з урахуванням сумиподатку на доходи та єдиного соціального внеску). Дану проблему можуть полегшити положенняПКУ, які набувають чинності з 1 січня 2015 року. Однак сам принцип розрахунку соціальноїподаткової пільги не дає уявлення про те, чи буде забезпечена та чи інша сім'я необхіднимнеоподатковуваним мінімумом після сплати податку з доходів фізичних осіб. Додамо, щоудосконалення соціальної податкової пільги повинне відбуватися одночасно з удосконаленнямсоціальної допомоги, оскільки сьогодні сукупний дохід значної кількості сімей не досягаєпрожиткового мінімуму навіть при одержанні такої державної допомоги.
Інша очевидна проблема законодавства стосується ставок податку на доходи фізичних осіб.Наприклад, особа одержує заробітну плату в розмірі 15000 грн. на місяць протягом п'яти місяців нарік. Інші сім місяців дана особа одержує 5000 грн. на місяць. Перші п'ять місяців її дохідоподатковується двома ставками податку – 15% та 17% (оскільки місячний дохід, що перевищує 10мінімальних заробітних плат (у 2013 р. – 11470 грн./міс.) оподатковується за ставкою 17%). Унаступні місяці даного року, відповідно до закону, місячна заробітна плата оподатковується заставкою 15%. Припустимо, що інша особа одержує протягом цього року однакову щомісячнузаробітну плату в розмірі 11000 грн. Згідно з ПКУ, така заробітна плата оподатковується за ставкою15%. Якщо порівняти річний дохід цих двох індивідів, то перша згадана особа одержала меншийсукупний річний дохід, ніж друга, але при цьому сплатила вищу ставку податку на доходи (17%) зчастки свого доходу. Зазначимо, що поки що механізм, який дозволяє першому індивіду повернутиподаток, сплачений за вищою граничною ставкою (17%) за результатом річного декларуваннядоходів, відсутній. Для того, щоб не допустити ситуацію, коли нижчий дохід оподатковується завищими ставками, законодавство більшості країн визначає платоспроможність фізичної особи,розглядаючи дохід, одержаний за рік, оскільки вірно оцінити платоспроможність особи за такийкороткий період як один місяць, досить важко.
Спірним є надання окремих пільг щодо оподаткування доходів фізичних осіб. Зокрема, згідно забзацом 6 статті 1 прикінцевих положень ПКУ, до 1 січня 2015 року не оподатковуються доходи увигляді процентів на поточний або депозитний банківський рахунок, вклад до небанківськихфінансових установ або на депозитний (ощадний) сертифікат. Так, банківський депозитний рахуноку розмірі 1 млн. грн. в 2013 році може принести процентний дохід у сумі 200 тис. грн. на рік, який неоподатковується. У той же час заробітна плата, що становить 20 тис. грн. на рік, підлягаєоподаткуванню за ставкою 15 відсотків. Існує думка, що така ситуація є неадекватною. В такому разіподаткове законодавство розвинених держав зазвичай передбачає визначення сукупного річногодоходу особи (в тому числі додаючи пасивні доходи, зокрема проценти) і застосування до даногосукупного річного доходу прогресивної шкали ставок податку на доходи. Таким чиномплатоспроможність фізичної особи визначається вірніше. В Україні ж спостерігається зворотнаситуація – платоспроможні фізичні особи можуть законно уникнути оподаткування доходу.Податкові пільги, одержані щодо процентів на вклади, спотворюють стимули до веденняпідприємницької діяльності. Якщо депозитні рахунки та вклади потенційно можуть принести дохідна рівні 20% річних (що не оподатковуються або оподатковуються за зниженою ставкою),зменшуються також і стимули до інвестування в реальний сектор економіки. Це, у свою чергу,негативно впливає на кількість робочих місць у країні.
Звідси і загальне враження, що законодавство щодо оподаткування доходів фізичних осібпідтримує інтереси заможних верств населення, перекладаючи податковий тягар на бідних. Такожвоно має суттєві неточності (особливо їх багато коли мова йде про оподаткування доходів українців,які працюють за кордоном). Податківці зі згаданими проблемами знайомі вже багато років. По суті,базові проблеми податкового законодавства щодо оподаткування доходів фізичних осіб ігноруються.Це породжує «тіньові» відносини, зокрема стимулює одержання заробітної плати «у конвертах».Адже так склалося, що у нас держава не соромиться відбирати навіть частину прожитковогомінімуму.
Сьогодні є надія, що запровадження загального обов'язкового декларування доходів і майназмусить законодавців задуматися над наслідками власної законотворчості. У свою чергу, платникиподатків зможуть більш критично розглянути дане питання, оскільки воно так або інакше стосуєтьсякожного.
